Органи травлення
Жовчний міхур є резервуаром для збереження жовчі. Це мішок грушеподібної фо-рми довжиною 8-12 см, шириною 4-5 см з розширеним дном.
Ємність міхура близько 40 мл. Звужена частина міхура (шийка) переходить у пузирну протоку. Міхур знизу і з боків вкритий очеревиною, нижня його частина прилягає до печінки і прикріплений до неї пухкою сполучною тканиною.
Слизова оболонка жовчного міхура має сітку невисоких складок, вкрита одноша-ровим циліндричним епітелієм. На слизовій оболонці міхурової протоки, починаючи від самої шийки, є велика спіральна складка - спіральна заслінка, в товщі якої закла-дені пучки м'язових волокон. Через їх рефлекторне скорочення течія жовчі може при-скорюватися або сповільнюватися. М'язова оболонка міхура представлена тонким шаром міоцитів.
Іннервація: печінкове сплетення (блукаючі і діафрагмальні нерви, симпатичний стовбур).
Підшлункова залоза (pancreas) має масу 60-100 г, довжину 15-22 см. Часточкова, розташована заочеревинно, впоперек тіла від 12-палої кишки до селезінки. Вкрита тонкою сполучнотканинною капсулою. Виділяють голівку, тіло (трикутної форми) і хвіст.
Це змішана залоза: зовнішньої (панкреатичний сік) і внутрішньої (гормони) секреції (про це див. інший розділ).
Екзокринна частина є складною альвеолярно-трубчастою залозою, розділеною на частки тонкими перетинками, які відходять від капсули. В частках лежать ацинуси (шар пірамідальних клітин, які лежать на базальній мембрані. У них виділяють широ-ку базальну і конічну апікальну частини). Секрет збирається у внутрішньочасткові, міжчасткові протоки, а вони - протоку залози (іноді може йти паралельно ще невели-ка протока, яка у кишку відкривається самостійно), що йде вздовж залози від хвоста до головки і відкривається у 12-палій кишці разом із жовчною протокою.
Кровопостачання: тіло і хвіст - гілки селезінкової артерії (гілка великої нутряної); голівка - верхні (? звідки) і нижні (верхня брижова від черевної аорти) підшлунково-дванадцятипалі артерії.
Іннервація: гілки черевного, печінкового і верхнього брижового сплетення.
Селезінка - розглядається з органами травлення у зв'язку з її топографічним роз-ташуванням, вона є органом кровотворення і до травлення
відношення не має. Розташована у лівому підребер'ї, зовнішньою поверхнею приля-гає до діафрагми. На внутрішній її поверхні є довгасте заглиблення - ворота, куди входять і виходять кровоносні судини і нерви. Протоки селезінка не має. Селезінка з усіх боків вкрита очеревиною, яка від воріт переходить на дно шлунка, утворюючи шлунково-сальникову зв'язку.
Селезінка має капсулу, від якої всередину йдуть перетинки (трабекули). Вони по-діляють селезінку на окремі часточки. Капсула і трабекули утворені щільною сполуч-ною тканиною, еластичними волокнами і міоцитами. Між трабекулами міститься м'яка речовина - пульпа. Її основу складає ретикулярна тканина з великою кількістю кровоносних судин. Тут розташовані лімфоїдні фолікули (вузлики). Ділянки пульпи з лімфатичними вузликами світло-сірі (біла пульпа), решта пульпи має червоний колір. Тут багато еритроцитів (червона пульпа).
Топографія органів черевної порожнини. Шлунок розташований під діафраг-мою, до купола якої доходить своїм дном. Вхід до шлунка лежить на рівні 11-го груд-ного хребця, а вихід - на рівні 1-го поперекового. Передня поверхня шлунка прилягає до лівого підребер'я, лівої частки печінки і до передньої черевної стінки. Велика кри-визна його, при середньому заповненні шлунка, лежить на 3-5 см вище пупка. 5/6 ча-стин шлунка лежить у лівому підребер'ї, 1/6 - прилягає до передньої черевної стінки під реберним кутом.
Дванадцятипала кишка відходить від шлунка на рівні першого поперекового хреб-ця і верхньою своєю частиною торкається до нижньої поверхні печінки. Низхідна час-тина прилягає спереду до медіального краю правої нирки і доходить до 3-го попере-кового хребця. Остання частина піднімається до другого поперекового хребця, де робить значний вигин вперед і переходить у порожню кишку.
Зв'язка Трейца ????