Кров

Переливання плазми сприяє нор¬малізації білкового складу крові, зменшенню проникності судин. У кровоносному руслі затримується рідка частина крові, нормалізуються кровообіг і окисні процеси.

Переливання плазми показано хво¬рим із травматичним шоком, що су-проводжується крововтратою і зневод¬ненням, хворим зі зниженою кіль¬кістю білка або відсутністю деяких білкових компонентів, при септично¬му стані. Її застосовують з гемоста¬тичною метою, вона сприяє швид¬шому згортанню крові. Не рекомен¬дується переливати велику кількість плазми (понад 1,5 л) з метою запобігання таким ускладненням, як синд¬ром масивних трансфузій, а також розвиток синдрому гомологічної крові на грунті тканинної несумісності іму-ноплазмових факторів.

Розчиняючи суху плазму не в 200 мл, а в 50 мл або у меншому об'ємі, можна одержати плазму в кон¬центрованому вигляді (плазмол). Така плазма зумовлює дегідратацію тка¬нин, що важливо під час лікування набряку мозку.

Крім звичайної нативної чи сухої плазми, виготовляють ще плазму спеціального призначення: антигемо-фільну, антистафілококову, антиси-ньогнійну та ін.

З плазми виділяють інші компонен¬ти крові: альбумін, поліглобулін, фібриноген, у-глобулін, протромбін, антигемофільний глобулін, які вико-ристовуються як лікувальні препарати.

Альбумін — основна фракція плаз¬ми, з якої його одержують. Розчини бувають 5, 15, 25 % концентрації. 5 % розчин застосовують для швидко¬го збільшення ОЦК, а 15, 25% — для корекції гіпопротеїнемії. Висока ефективність препарату пояснюється високою онкотичною і реологічною власти востями.

Альбумін активно залучає в кро¬в'яне русло тканинну рідину, поси¬лює реакцію аутогемодилюції, попов¬нює ОЦК, сполучається з токсина¬ми і виводить їх з організму.

Застосовують альбумін для лікуван¬ня виснажених хворих з вираженою гіпо-волемією і гіпопротеїнемією, а також при опіковому шоку, .крововтратах.

Протеїн — 4—8 % розчин білків плазми, випускається в дозах по 100 і 200 мл. Одержують його з ретро-плацентарної крові. Містить альбумін (75—80 %) і стабільні ос- і (3-глобу-ліни (20—25 %). Показання до зас¬тосування такі самі, як і для альбумі¬ну. Застосовують у поєднанні з донорською кров'ю або еритроцитар-ною масою.

Фібриноген — один із білків систе¬ми згортання крові. Випускають у фла¬конах у сухому вигляді. Перед засто¬

суванням розводять бідистильованою водою. Для одержання терапевтично¬го ефекту хворому потрібно ввести 5— 6 г сухого препарату; 1—2 г сухого пре¬парату можна одержати з 1 л донорсь¬кої крові. Застосовують за патологіч¬них станів, які супроводжуються зни¬женням кількості фібриногену в крові у разі фібринолізу після кровотеч в аку-шерській практиці, при захворюван¬нях печінки, селезінки, ДВЗ-синд-ромі. Для запобігання тромбоемболії переливання фібриногену треба по¬єднувати з уведенням малих доз гепа¬рину. Фібриноген випускають у стан¬дартних флаконах (як для переливан¬ня крові) по 0,2—1 г. Строк придат¬ності — 2 роки. Фібриноген протипо¬казаний при тромбофлебіті, тромбо¬зах та декомпенсованих вадах серця.

Фібринолізин одержують із донорсь¬кої плазми або сироватки плацентар¬ної крові. Це теж порошок білого кольору. Випускають його в таких са¬мих флаконах, як фібриноген. У фла¬коні міститься 10 000 — 20 p00 -ЗО 000 ОД специфічної активності. Строк зберігання фібринолізину такий самий, як і фібриногену. Препарат вводять разом із гепарином. Він по-казаний при тромбоемболії легеневої і периферичних артерій, інфаркті міо-карда, тромбофлебіті.

Фібринолізин часто вводять разом із тромболітичними препаратами — стрептазою, стрептокіназою, стреп-тодеказою, урокіназою.Тромбоцитарна маса складається із суспензії 60—70 % тромбоцитів у 40 мл плазми. Для гемостазу потрібно 5—6 донорських доз. Переливання тромбоцитарної маси повинно прово¬дитися одразу після заготівлі її, бо збе-рігатися вона не може.