ЛІКИ ВІД ПРОСТУДИ
Головний критерій тривалості процедури — особисті відчуття, однак тривалість процедури не повинна перевищувати 1-2 хвилини. Не треба "хвалитися" холодною водою, не треба ставити ніяких рекордів! Тривалість процедури — справа індивідуальна. Для орієнтиру все ж можна вказати початковий час облавання — 5-10 с. Адже головне тут навіть не гартуюча дія холодної води, а активізація центральної нервової системи. І. П. Павлов механізм благодійного впливу холоду на організм пояснював "струсом нервових клітин", різкою дією на центральну нервову систему.Потужна, але короткочасна доза холоду приводить до посилення в організмі процесів обміну речовин. А це, в свою чергу, веде до виробляння всередині його підвищеної дози тепла. Тому після обливання холодною водою не рекомендується розтирати тіло, а потрібно тільки просушити його. Якщо тілу все ж холодно (перший час деколи таке може спостерігатись), то слід зробити зарядку чи побігати. Ю. Н. Чусов (1985) радить проводити розминку після купання в холодній воді.
Під дією холодних імпульсів відбувається стимуляція ендокринних залоз, що веде до підвищення реактивності організму, тобто мобілізації всіх його захисних сил.
Досліди А. К. Подшибякіна, І. А. Кайро (1986) показали, що головною причиною виникнення простудних захворювань являється не сильна, різка дія холоду, а сповільнена, слабке охолодження частини шкірної поверхні. Короткі але різкі перепади температур (19-150С) призводять до швидкого відновлення температури охолодженої дільниці.
За даними Г. В. Фольборта (1962), чим швидше здійснюється трата теплової енергій органу, системи чи організму при м'язовій діяльності, тим швидше відбуваються відновні процеси в них.
Недостатня інтенсивність і нетривалий час дії холоду не призводять до виробляння стійких адаптивних процесів пристосування до охолодження як у людини, так і у тварин.
Практика також підтверджує, що корокочасна різка дія холодного навантаження при обливанні водою більш фізіологічна, ніж поступове зниження температури води на 1, 2, 3 0С і більше. До речі, така методика поступового зниження температури води дуже складна в домашніх умовах і до того ж слабо аргументована, що послужило причиною критичного відношення до неї.
У оголеної людини у спокої приріст обмінних процесів при пониженні зовнішньої температури на 10С складає 10%, а при інтенсивному охолодженні вони можуть зрости у три рази в порівнянні з рівнем основного обміну.
У діапазоні температури тіла від 36-370С до 32-300С активізується ряд функціональних систем. Збільшується легенева вентиляція за рахунок як прискорення дихання, так і його поглиблення. Зростає споживання кисню організмом. Збільшення легеневої вентиляції та газообміну призводить до зростання напруги кисню крові в артеріальній системі і його зниження у венозній. Росте вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів.
Холодова дія викликає звуження судин шкіри, зниження кожного кровотоку і теплопровідності шкіри. Підраховано, що максимальне звуження шкірних судин може підвищувати теплоізоляцію організму в 4 рази.
При інтенсивному охолодженні, поряд із звуженням судин шкіри, має місце і їх розширення. Це так звана холодова вазодилатація. При цьому температура шкіри спочатку знижується, але через 3-5 хв збільшуєтьмся за рахунок розширення шкірних судин. У скелктних м'язах зростає м'язевий кровоток, який може збільшуватися в 5-9 разів, коронарний кровоток навіть стає більш інтенсивним при холодовому навантаженні. Це сприяє адекватному кровопостачанню серцевого м'яза.
У тренованих до холоду осіб підвищується утилізація кисню з повітря, що вдихається, зменшується випаровувальна і конвективна тепловіддача, а це зменшує ризик холодового ураження органів дихання.
За рахунок зниження тепловтрат енергетична потреба підтримання температури у загартованої людини знижується в середньому на 20%. Важливо відмітити, що підвищенню теплопродукції організму сприяє і скорочувальна діяльність м'язів. Дрижання викликає додаткове вироблення тепла, а сам процес м'язового скорочення включає в роботу так звані м'язові насоси (Н. І. Арінчин, 1984), які в свою чергу полегшують роботу серця, так як самі виконують функцію серцевого скорочення. Загальноприйнята думка, що дрижання — неблагодійний чинник при загартовуванні, слід переглянути. Якщо справа дійшла до дрижання, а це у загартованих людей буває значно рідше, ніж у простих людей, то особливої небезпеки в цьому немає. Звичайно, не бажано, щоб дрижання з'явилося якомога пізніше, на морозі.