ПРО ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЗАКЛАДУ
Крім цього, ми не повинні забувати те, що діти беруть приклад з обслуговуючого персоналу. Тому, медична сестра, яка працює з дітьми, не повинна мати дефектів мови: неправильної вимови слів, заїкання і т. д.До етичних питань відноситься І власна репутація медпраців-ника. Ця репутація має бути бездоганною.
Чи може хворий повірити у слова медичної сестри, що пере¬конує його у шкідивості куріння чи зловживання алкоголю, якщо від неї чути запах нікотину чи алкоголю.
Відмова від куріння і алкоголю—прямий обов'язок кожного медичного працівника, незалежно від його службового положен¬ня, звань, наукових і інших заслуг. Якщо медичний працівник не в стані відмовитись від цих шкідливих звичок, то він повинен знайти в собі сили і мужність не демонструвати Їх хворим. Перш за все,—це особистий приклад.
Фельдшер, акушерка чи медсестра мають бути на висоті і в сексуальному відношенні. Іноді в процесі збору анамнезу, при проведенні психотерапевтичних бесід приходиться виясняти різні проблеми статевого характеру. Тут необхідно проявляти чуйний і тактичний підхід до хворих, поведінка усіх медпрацівників в та¬ких ситуаціях має бути бездоганною.
Вже давно помічено: якщо у медичної сестри халат чистий, вона І навколо себе бруду не потерпить, буде суворою до інфек¬цій. Не буває так: халат виблискує, а під нігтями—траур. Чис¬тота—релігія медицини.
Хто вміє стежити за собою, той не допустить недбайливості, неохайності, хворі в того доглянуті.
А може бути й таке: форма заради форми. Скурпульозна ува¬га до свого зовнішнього вигляду переходить у педантизм, само¬ціль, у кокетування. Вирядиться і вже боїться братися за «чор¬ну» роботу, хоча й належить їй цю роботу робити. Бувають не¬охайні, але досвідчені й чуйні медичні сестри, а бувають акурат¬ні й підтягнуті недоброзичливці.
Халат—наче прикриття. На неукові і злій людині такий ха¬лат—маскування, Ми говоримо: «Пляма на білому халаті», а маємо на увазі пляму на совісті. Ми говоримо: «Бережіть честь халата», а маємо на увазі вірність обов'язку і чистоту душі.
При спілкуванні з хворими, виконанні маніпуляцій (часто не-приємних і болісних), медична сестра повинна уміти відвернути увагу хворого від тяжких та неприємних думок, враховуючи інди¬відуальні особливості пацієнта та його стан в даний момент:
одного пацієнта треба заставити потерпіти, іншого зацікавити якоюсь розповіддю і т. д. Часто хворі запитують у медичної сес¬три про свій діагноз та прогноз. Ніколи не можна повідомляти хворого про наявність у нього невиліковного захворювання, а відносно прогнозу—завжди треба висловлювати впевненість в сприятливих наслідках. Правда, при цьому не варто переконувати тяжкохворого у тому, що недуга його «дріб'язкова», так як хво¬рі часто непогано знають характер свого захворювання і при за¬надто оптимістичних відповідях часто втрачають довіру до пер¬соналу. Краще відповісти приблизно так; «Звичайно, хвороба Ва¬ша нелегка і лікуватися доведеться довго, але врешті— решт все буде добре!»
Хворого необхідно постійно оберігати від психічної травми, яка може погіршити його стан, а в деяких випадках спонукати до відмови від лікування, Інколи хворі стають нетерплячими, підозріливими, негативно відносяться до лікування. В спілкуванні з такими пацієнтами не¬обхідні терплячість і тактовність: треба уміти дохідливе пояснити доцільність та користь тієї чи іншої лікувальної процедури, ви¬конати її по-можливості найбільш щадним шляхом.
Медична сестра повинна чітко і сумлінно виконувати всі при-значення лікаря, дотримуючись певної послідовності та часу ви¬конання окремих маніпуляцій. Адже призначаючи час та пе¬ріодичність введення медикаментів, лікар враховує тривалість їх дій та можливість комбінації з іншими препаратами.
3 цих же міркувань медична сестра не повинна самостійно відміняти призначення лікаря або робити щось на свій розсуд, як наприклад: хворий з виразкою шлунка попросив у медсестри теплу грілку на ділянку епігастрії, мовляв, він часто користував¬ся таким засобом вдома і це дещо полегшувало йому біль. Не сказавши нічого лікарю, не подивившись на результати допоміж¬них методів обстеження (низький гемоглобін, наявність захованої крові у калі), медсестра виконала прохання хворого. В резуль¬таті—шлункова кровотеча і необхідність хірургічного втручання. Часто в стані хворого наступає погіршення, але при цьому не по¬винно допускатися панікування чи розгубленості: всі дії медичної сестри повинні бути чіткими та впевненими. Щоб не сталося (кро¬вотеча, аритмія, колапс і т. д.), недопустимо, щоб хворий бачив перелякані очі та чув тремтячий голос або голосні, на все відді¬лення викрики: «Швидше, хворий задихається!» і т. п. Якою б тривожною не була ситуація, голоси повинні звучати тихо і спо¬кійно хоча би тому, щоб не порушувати спокій інших пацієнтів. Тиша у відділі повинна бути постійною—ніякі ліки не допо¬можуть хворому, якщо він дратується і не може заснути через го¬лосну розмову, тупіт ніг у коридорі.Окрім контакту з хворими, медичній сестрі досить часто до-водиться спілкуватися з їхніми родичами та близькими людьми. При цьому теж необхідно враховувати багато факторів. При¬ховуючи від хворого наявність у нього невиліковної недуги або погіршення його стану, медичні працівники зобов'язані в зрозу¬мілій і доступній формі повідомити про це його родичам. Але і серед них можуть виявитися хворі люди, в розмові з якими по¬трібно уміти проявити обережність та тактовність. Перед роз¬мовою з відвідувачами необхідно порадитися з лікарем, а інколи (якщо це можливо) запитати хворого, про що можна повідомити їм, а про що краще змовчати.