Захворюваність на шигельоз по Коломийському району

Епідеміологічне обстеження.

З метою виявлення джерела, шляхів і факторів передачі інфекції вивчають характер харчування, водопостачання, побутові особливості та інші умови появи шигельозу.

Підозрілих на шигельоз обстежують клінічно, з‘ясовують і здійснюють лабораторні дослідження. Випорожнення збирають на бактеріологічне дослідження з початку етіотранного лікування. Для виділення шигел використовують штучні живильні середовища (Плоскірєва, Ендо, Лєвіна). Допоміжне значення має визначення у крові специфічних антитіл у РПГА.

Епідемічне обстеження в осередках включає спостереження за контактними особами (контроль за випорожненнями, у дітей – ще й термометрію).

Декретованих осіб та “організованих дітей” обстежують бактеріологічна, а в разі позитивного результату – також інших членів колективу. Для аналізу групового спалаху складають картограму захворювань.

Лікування.

Усіх хворих на дизентерію, особливо дітей, треба негайно показати лікареві. Тільки раннє лікування дизентерії швидко припиняє її запобігає ускладненням і переходу в затяжну форму. Якщо виникає пронос, необхідно відразу звернутися до лікаря, ні в якому разі не лікуватися самому. Неправильно застосовані ліки вбивають тільки певну частину дизентерійних паличок. Зате інші, стійкіші мікроби, виживають і продовжують свій шкідливий впив. Вони ніби звикають до антибіотиків і він перестає на них діяти.

Призначають: фуралідон, ентеросептол, антибіотики (левоміцетин, тетрациклін та ін.) і сульфаніламідні препарати (фталазол, сульфат тощо), але їх призначає тільки лікар.

У хворого виникає набряк слизової оболонки кишки (в наслідок запалення), вона тоншає, вкривається виразками. Поступово процес поширюється на слизову оболонку тонких кишок і шлунка, викликаючи захворювання цих органів – ентерит і гастрит. У хворого порушується всмоктування жирів, білків та вуглеводнів, знижується кислотність шлункового соку.

Часто запалення захоплює і підшлункову залозу і тоді стан хворого ще більше погіршується.

Отрута дизентерійних мікробів ушкоджує нервову систему, печінку, кровоносну систему, серце. Крім того в кишечнику здорової людини є багато інших необхідних для нормального травлення мікробів, які частково гинуть під впливом хвороби і ліків. Так поступово порушується життєдіяльність усього організму.

Виразки, що погано загоюються, містять багато дизентерійних мікробів і хвороба набуває тривалого хронічного перебігу.

Однак хронічну дизентерію вилікувати можна. Лікування повинно бути тривалим і старанним. Звільнення організму від дизентерійних збудників ще не означає, що людина одужала. Минає ще багато часу, поки відновлюється нормальний стан слизової оболонки кишечника, зникнуть виразки і нормалізуються процеси травлення і випорожнення.

Протиепідемічні заходи, спрямовані на джерело збудника такі:

-виявлення та ізоляція хворих (їх госпіталізація за наявності відповідних клінічних і епідеміологічних попадань);

-встановлення спостереження за контактними в осередку протягом 7 діб від часу ізоляції хворого;

-одноразове бактеріологічне обстеження (у квартирних осередках) декретованих працівників і організованих дітей;

-припинення ізоляції лише після клінічного одужання і негативного результату бактеріологічного обстеження калу.