Становлення фармацевтики України як галузі в сучасних рин-кових умовах
Виробництво лікарських засобів належить до найбільш пріоритет-них і соціальне значущих напрямків розвитку та структурної перебудови економіки України. Від стану справ у цій галузі значною мірою залежать можливості держави у підтриманні здоров'я нації та зміцненні економіч¬ної незалежності.
Кардинальні політико-соціальні та економічні зміни, що відбу-лися в колишньому СРСР на початку 90-х років, призвели не лише до погіршен¬ня лікарського забезпечення населення України, але і прискорили справ¬жню кризу фармацевтичної галузі. Це сталося внаслідок порушення еко¬номічних зв'язків з підприємствами, що розташовані переважно поза межами України; суттєво зменшились обсяги поставок готових медика¬ментів і сировини для вітчизняної фармацевтичної промисловості. Виник¬ла гостра потреба у збільшенні обсягів та збуту медикаментів власного виробництва.
Молода незалежна Україна отримала у спадщину фармацевтичну індустрію з високим рівнем технічного і морального спрацювання основ¬них фондів фармацевтичних підприємств, відсутністю сучасної норма¬тивної бази та фахівців і фірм з маркетингу, консалтингу, валідації та сертифікації, низьким рівнем галузевої науки, дефіцитом виробництва життєво важливих лікарських засобів, відсутністю підприємств, які пра¬цюють у системі міжнародних стандартів GMP, відсутністю гнучкої сис¬теми ціноутворення і наукових підходів до маркетингу та реклами, недостатнім розвитком стратегічного планування в діяльності фармацев¬тичних підприємств. Застаріла, неефективна система управління вироб¬ництвом і реалізацією ліків перетворилась на справжнє гальмо розвитку фармації.
Негативні зміни соціально-економічного характеру, дефіцит жит-тєво необхідних лікарських препаратів, різке підвищення цін на ліки зумовили високий рівень захворюваності населення України на серце¬во-судинні, онкологічні, венеричні хвороби, туберкульоз. Намітилась тенденція скорочення зростання населення, коли рівень народжува¬ності не забезпечує відтворення покоління.
Вирішення таких глобальних загальнодержавних проблем можливе лише за умов економічного зростання України як держави та формуван¬ня її нової національної системи медикаментозного забезпечення насе¬лення і розвитку фармацевтичної промисловості відповідно до вимог законів ринку.
Першими кроками незалежної України в цьому напрямку на почат-ку 90-х pp. стало народження національної системи закладів, покликаних регламентувати створення, аналіз, дослідження, впровадження в медич¬ну практику та виробництво фармацевтичних засобів.
Були створені національні Фармакологічний та Фармакопейний комітети як гаранти якості вітчизняних та імпортних лікарських засобів, що надходять до фармацевтичного ринку України, Комітет з контролю за наркотиками, Комітет з питань імунобіологічних препаратів. Дер¬жавна інспекція з контролю якості ліків, Бюро реєстрації лікарських засобів тощо.
З проголошенням незалежності України у 1991 p. значних змін заз¬нала форма власності фармацевтичних підприємств та аптечних закладів. Створено багато недержавних фармацевтичних фірм, централізоване за¬безпечення ліками населення змінилось на децентралізоване шляхом прямого постачання ліків від виробників до аптечних закладів.
Наприкінці XX ст. на фармацевтичному ринку України діє близько 200 фармацевтичних фірм. Характерною особливістю сучасного україн¬ського фармацевтичного ринку є завезення значної кількості медика¬ментів імпортного виробництва без певної системи урахування можливості забезпечення потреб населення та лікувально-профілактичних закладів. Сьогодні в Україні зареєстровано близько 5000 лікарських препаратів, у тому числі 1150 вітчизняного виробництва. Насичення ринку відбуваєть¬ся переважно не шляхом пропозиції нових оригінальних препаратів, а за рахунок уже відомих засобів, які приховані за різними фірмовими назва¬ми і нерідко вже виготовляються вітчизняною фармацевтичною проми-словістю. Мають місце випадки, коли фактично один і той самий препарат реєструється і постачається під різними торговельними назвами. Наприк¬лад, є 32 синоніми аспірину, 20 — анальгіну, 38 — парацетамолу.
Статистичні дані засвідчують, що Україна може забезпечити себе власними медикаментами без сторонньої допомоги лише на 28 %. Решта (72 %) належить іноземним фірмам.Вивчення номенклатури лікарських засобів, які надходять за імпор¬том, свідчить, що, незважаючи на значну насиченість українського ринку з окремих фармакологічних груп, асортимент ліків недостатній. Зокре¬ма, з більш як половини зареєстрованих імпортних препаратів, що є на ринку України, "ядерну групу" становлять препарати 5 фармакотера-певтичних груп із ЗО затверджених Фармакологічним комітетом МОЗ України. Це засоби для лікування інфекційних, серцево-судинних, шлун¬ково-кишкових захворювань, анальгетики, жарознижуючі, нестероїдні протизапальні засоби, гормональні препарати, контрацептиви. Разом з цим в Україні у 1997 p. зареєстровано незначну кількість препаратів окремих фармацевтичних груп: наприклад, групи імуностимуляторів — лише 6 препаратів, сорбентів — 6, лише 2 препарати — для профілактики і лікування променевої хвороби, 2 — для лікування педикульозу, 4 — для лікування діареї. Не зареєстровано жодного препарату для ліку-вання ток¬соплазмозу, препаратів для лікування сифілісу, малярії, епілепсії, СНІДу, за темпами росту інфікованості на який Україна посідає перше місце в Європі.