Гостра гнійна інфекція. Остеомієліт. Бурсит. Гнійний артрит

Викликається стафілококами, стрептококами, пнев¬мококами і гоно-коками, рідше — синьогнійною, кишко¬вою і черевнотифозною паличками.

У зв'язку з широким застосуванням антибіотиків пи¬тома вага стрептокока і пневмокока в розвитку гнійної інфекції знизилася; на перше місце вийшла стафілококо¬ва інфекція. Численні дослі-дження і клінічні спостере¬ження свідчать про зрослу стійкість мікроорганізмів, особливо стафілококів, до антибіотиків, що утруднює профілактику і лікування гнійних захворювань.

Мікроорганізми проникають в організм через «вхідні ворота» — при порушенні шкіри і слизових оболонок або ендогенним шляхом — по лімфатичних і кровоносних су¬динах. У травмованих тканинах створюються сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів внаслідок некробіотичних змін і порушення окисних процесів.

Гостра гнійна інфекція супроводиться місцевою і за¬гальною реакцією організму.

Організм реагує як цілісна система. В захисній реак¬ції беруть участь насамперед центральна нервова та ендокринна системи й органи кровотворення.

У захисній реакції організму велике значення має під¬вищення числа лейкоцитів — місцеве в ділянці заглиблення мікробів і в крові хворих. Лейкоцити, як показали дослідження І.І. Мечникова, поїдають мікробів фагоци¬тоз) і тим самим запобігають поширенню інфекції в організмі, сприяють її відмежуванню.

Місцева запальна реакція характеризується почерво¬нінням, на-бряком, болем, підвищенням температури тіла і порушенням функ-ції. В результаті місцевої запальної , реакції настає відмежування інфекції. Місцева лейкоци¬тарна інфільтрація тканин, потім грануляційна тканина і піогенна оболонка перешкоджають поши-ренню мікро¬бів у організмі.

Загальна реакція організму виявляється у високій температурі, ознобі, головному болі, збільшенні кількос¬ті лейкоцитів у крові (лейкоцитоз), порушенні обмінних і окисних процесів. Ці симптоми пов'язані із заглиблен¬ням мікробів, інтоксикацією організму мікробними ток¬синами та продуктами розпаду тканин і поширенням мікробів.

Залежно від реактивності організму запальна реакція може бути нормальною (нормергічною), підвищеною (гіперергічною) і зниженою (гіпоергічною).

Центральна нервова система регулює складні обмінні трофічні процеси в організмі, в тому числі й функцію ендокринної системи, яка впливає на перебіг запального процесу. Викликаючи зміни функції нервової системи, наприклад, новокаїновими блокадами, можна вплинути на перебіг запального процесу. Гормони кори наднирко¬вих залоз зменшують (кортизон) або посилюють (дезоксикортикостерон) запальну реакцію.

Принципи лікування гнійних захворювань включають проведення загальних і місцевих лікувальних заходів. Загальне лікування спрямоване на дезинтоксикацію .організму, підвищення його захисних сил та нормаліза¬цію функції внутрішніх органів і нерозривно пов'язаних з ними обмінних і окисних процесів.

Місцеве лікування полягає у відмежуванні запаль¬ного процесу, зменшенні деструкції тканин і своєчасному розрізуванні гнійного вогнища для зменшення інтоксика¬ції і створення достатнього відтікання гнійного виді¬лення.

Велике значення мають своєчасна іммобілізація, бо¬ротьба з болем і антибактеріальне лікування (антибіоти¬ки, сульфаніламідні препарати). Використання антибіо¬тиків повинне грунтуватися на чутливості до них збуд¬ників гнійної інфекції.

Бурсит (Bursitis) — запалення слизової сумки. За¬хворювання виникає в результаті механічної травми (травматичний бурсит) або викликається різними мік¬роорганізмами (стафілококами, стрептококами та ін.). Травматичний бурсит здебільшого виникає у ділянці препателярної і ліктьової слизових сумок, наприклад у шах¬тарів наслідок постійного професійного травмування. У ділянці плечового суглоба часто спостерігаються піддельтовидний і акроміальний бурсит.