Адреноміметичні засоби прямої дії
Активуючи Р,-адренорецептори передсердь і шлуночків серця, р-адреноміметики збільшують частоту і силу його скорочень, стимулюють передсердно-шлуночкову провідність. Позитивні хроно- та іно-тропний ефекти р-адреноміметиків супроводжуються зростанням хвилинного об'єму крові (ХОК) (серцевого викиду). Таке зростання роботи серця потребує збільшеного забезпечення міокарда киснем: підвищується потреба в ньому. Кисень використовується серцевим м'язом для посиленого окиснення метаболітних субстратів, які утворюються в ньому внаслідок посиленого глікогенолізу, гліколізу і ліполізу. Активування цих процесів Р-адреноміметиками є наслідком збудження р,-адренорецепторів серця (див. табл. 5), підвищення внутрішньоклітинного вмісту цАМФ (див. табл. 4) і активування залежних від цАМФ протеїнкіназ, що спричинює збільшення активності фосфорилази і ліпаз, які каталізують, відповідно, процеси глікогенолізу і катаболізм жирів. Енергія, яка утворюється додатково, витрачається на забезпечення посилених скорочень міокарда. Позитивному інотропному ефектові р-адреноміметиків сприяє також зростання концентрації цАМФ у міокардіоцитах, оскільки полегшує функціонування потенціалзалежних Са2+-каналів у мембранах, збільшує надходження Са2+ у міокардіоцити і полегшує актоміозинову взаємодію.
Описаний кардіостимулюючий вплив р» адреноміметиків використовують іноді у випадках гострої недостатності серця, що виникає при шокових станах. Проте у випадках кардіогенного шоку, в основі якого лежить ішемія міокарда, здатність fl-адреноміметиків збільшувати потребу серця в кисні поглиблює ішемію і є вкрай небажаною.
Хоча ізадрин та інші Р-адреноміметики збільшують ХОК (Р,-ефект), CAT після їх застосування не підвищується, оскільки препарати цієї групи одночасно розширюють судини скелетних м'язів (р2-ефект — див. табл. 5). Ця обставина, а також здатність пригнічувати дегрануля-цію базофільних гранулоцитів і мастоци-тів, що перешкоджає звільненню депонованих в них гістаміну і повільно діючої субстанції алергії, робить ці речовини придатними для лікування хворих на бронхіальну астму та з іншими бронхоспастич-ними станами.
Орципреналін, фенотерол, салбутамол і тербуталін як Р-адреноміметики з переважним впливом на Р2-адре-норецептори, слабко прискорюють серцеві скорочення і найбільше розширюють бронхи.
Орципреналін і фенотерол ефективніше від ізадрину пригнічують ритмічні скорочення матки під час вагітності, внаслідок активування р2-адренорецепторів міометрія і зменшують тонус м'язів шийки матки (токолітичний ефект). При прийманні всередину названі препарати легко інактивуються МАО печінки. При інгаляційному чи парентеральному введенні швидко абсорбуються, і їх ефекти виникають протягом 3-10 хв. Вони не підлягають захопленню адренергічними аксонами, проте ізадрин достатньо швидко інактивується КОМТ, у зв'язку з чим тривалість його дії не перевищує 40 хв. Орципреналін діє 4-5, а фенотерол — близько 6-8 год.
Показання. Р-Адреноміметики застосовують передусім як бронхорозширю-вальні та антиалергічні засоби, для лікування хворих на бронхіальну астму і припинення її нападів, хронічний астматичний бронхіт, а також як токолітичні засоби (насамперед фенотерол або партусис-тен) у випадках загрози пізнього викидня і передчасних пологів. Ізадрин і орци-преналін застосовують у випадках передсердно-шлуночкової блокади і для запобігання нападам Морганьї — Адамса — Стокса.
Адреналін є природним гормоном, який утворюється метилюванням норадреналіну і депонується у хромафінних клітинах надниркових залоз. Він діє на а- і 3-адренорецептори, виявляючи більшу спорідненість з а2-, (32~ І Р3-адренорецепторами, порівняно з а,- і Ргадренорецепторами.
Фармакокінетика адреналіну схожа з фармакокінетикою норадреналі-ну. Його кардіовазотропна дія при підшкірному введенні у д (Зі 1 мг (дорослому) триває близько 15 хв. Метаболічні ефекти адреналіну тривають близько ЗО хв і більше.
Фармакодинаміка. Активуючи а-адренорецептори, адреналін викликає властиві катехоламінам а-адреноміметичні ефекти: звуження артеріол і венул, підвищення системного артеріального і центрального венозного тиску, розширення зіниць, зниження внутрішньоочного тиску, скорочення гладкої мускулатури капсули і трабекул селезінки і матки. Адреналін пригнічує перистальтику кишок і розслаблює мускулатуру стінки шлунка, збільшуючи проникність для К+ мембран гладких м'язів цих органів (а2-ефект), але підвищує тонус м'язів-стискачів: воротаря, загальної жовчної протоки (Одді), клубово-сліпокишкової заслони і чоловічого сечівника (сц-ефекти).Системний артеріальний тиск адреналін збільшує внаслідок зростання не лише ЗПО судин, а й хвилинного об'єму крові. Це зумовлено активуванням р-адренорецепторів серця з наступним збільшенням частоти і сили його скорочень, пришвидшенням серцевої провідності і підвищенням збудливості міокарда. У зв'язку із зростанням збудливості та автоматизму серця адреналін може провокувати або викликати тахіаритмію. Він ефективно розширює бронхи (32-ефект), помітно впливає на метаболізм вуглеводів і жирів, активує а,- і Р,-адренорецептори гепатоцитів, посилюючи таким чином гідроліз глікогену з наступним утворенням гексозофосфату і біотрансформацією його на глюкозу, яка надходить у кров і спричинює гіперглікемію. Адреналін гальмує інкрецію інсуліну Р-ендокриноцитами (ін-суліноцитами) панкреатичних острівців (а2-ефект), що також сприяє гіперглікемії. Зумовлене адреналіном посилення глікогенолізу в скелетних м'язах супроводжується утворенням молочної кислоти і лактацидемією (Р2-ефект). У серці через Р-адренорецептори, а в клітинах жирової тканини активуванням р3-адренорецепторів адреналін стимулює лі-поліз, внаслідок чого в крові зростає вміст вільних жирних кислот.