Вивихи стегна і гомілки

Вивих стегна. Травматичні вивихи стегна вини¬кають переважно у людей молодого та середнього віку. Що ж до літніх людей, то у них частіше бувають переломи проксимального кінця стег¬нової кістки, бо кістки з віком втра¬чають еластичність і у структурі їх переважають неорганічні солі. Трав¬матичні вивихи, за даними статис¬тики, становлять 15 % від усіх виви¬хів. Кульшовий суглоб має три сту¬пені свободи рухів — навколо трьох головних осей. Вивихи його бувають не так уже й часто, порівняно з пле-човим та ліктьовим суглобами. Це пояснюється тим, що він має глибоку вертлюжну западину, п'ять міцних зв'язок і перекривається добре роз¬виненим м'язовим шаром.

Травматичні вивихи стегна вини¬кають переважно під впливом знач¬ної непрямої сили, що діє за прин¬ципом важеля. Залежно від місця ло¬калізації вивихнутої головки виді¬ляють задньо-верхній (luxatio femoris iliaca), задньо-нижній, або сідничний (luxatio femoris ischiadica), передньо-верхній, або надлобковий (luxatio fe¬moris suprapubica), передньонижній, або обтураторний (luxatio femoris ob-turatorica), і центральний (luxatio cen-tralis) вивихи.

Задній вивих виникає за умови, що кінцівка під час дії травмівної си¬ли була зігнута, приведена і ротована досередини. Що менше зігнуте стег¬но у кульшовому суглобі, то вище го¬ловка зміщується, і навпаки, що біль¬ше воно зігнуте (під гострим кутом), то зміщення головки буде нижчим.

Передні вивихи стегна виникають тоді, коли стегно і кінцівка перебу¬вають у положенні зовнішньої ротації, відведення і згинання. У разі по¬мірного згинання і відведення за зов-нішньої ротації виникає передньовер-хній (lux. suprapubica або iliopecti-nea), а за значного згинання і відве¬дення стегна із зовнішньою ротацією — передньонижній (luxatio obturatori-са)вивих.

Клінічні прояви заднього виви¬ху стегна. Травмована кін¬цівка приведена, зігнута в кульшово¬му і колінному суглобах, повернута досередини. Ступінь згинання, при¬ведення і внутрішньої ротації більше виражені за сідничних вивихів. Стег¬но здається коротшим, ділянка зов¬нішньої поверхні кульшового сугло¬ба сплощена. Контури верхівки вер¬тлюга травмованої кінцівки прогля¬даються вище, ніж на здоровій кін¬цівці, і вище за лінію Розера — Нела-тона. Чітко виражені порушення три¬кутника Бріана та симетричність лінії Шемахера. Сідничні складки на трав¬мованому боці розташовуються ви¬ще, ніж звичайно. Під час пальпації під сідничними м'язами чітко виз¬начається головка стегнової кістки. При сідничному вивиху сіднична ді¬лянка більш округла і головка стег¬нової кістки пальпується біля сід¬ничної кістки. Інколи бувають сим¬птоми подразнення сідничного нерва (парестезія, стріляючий біль, зані¬міння). На боці вивиху, як правило, спостерігається відносне укорочення кінцівки.

На відміну від задніх вивихів стег¬на, при передніх травмована кінцівка відведена, зігнута і ротована назовні При обтураційних ви¬вихах усі ці симптоми виражені біль¬шою мірою, ніж при надлобкових. Як і при задніх вивихах, при передніх відзначається відносне укорочення травмованої кінцівки.

Для передніх вивихів типовими є сплощення сідничної ділянки і від¬сутність контурів великого вертлюга, який не пальпується. Пахова ж ді¬лянка випукла і здається збільшеною за рахунок вивихнутої головки стег¬нової кістки, яка пальпується під пупартовою (паховою) зв'язкою. Не¬рідко з внутрішнього боку вивих¬нутої головки відзначається чітка пульсація стегнової артерії.

Центральний вивих стегна. Внаслі¬док перелому дна вертлюжної запади¬ни головка зміщується в порожнину малого таза — залежно від травмівної сили. Виникає центральний вивих най¬частіше від прямої дії сили по осі ший¬ки і головки стегнової кістки. Значно рідше спричинюється непрямою дією травмівного чинника.

Клінічні прояви центрального виви¬ху: дещо зігнуте приведене і помірно ротоване назовні стегно, незначне від¬носне укорочення кінцівки, обмежен¬ня згинання та розгинання у кульшо¬вому суглобі і неможливість відведення та ротаційних рухів. Відносно біомеха¬нічної осі нижньої кінцівки вісь стегна зміщена дещо досередини, контури ве¬ликого вертлюга не визначаються і зов¬нішня поверхня кульшового суглоба менш овальна. Під час ректального до¬слідження виявляють болючість і купо¬лоподібне випинання стінки таза.

Після клінічного проводять рентге¬нологічне дослідження і лише потім встановлюють остаточний діагноз.

Ускладненими є вивихи стегна з одночасним переломом заднього краю