Вивихи. Переломи кісток
Вивихом називають пошкодження суглоба, за якого виникає повне роз'єднання суглобових кінців з розривом кап¬сули суглоба і зв'язок.
Часткове роз'єднання суглобових кінців називають підвивихом. У разі підвивиху частково розривається кап¬сула, зв'язки або перерозтягуються, або надриваються.
Вивихи та підвивихи ділять на свіжі (до 3 діб після травми), несвіжі (до 2 тиж) та застарілі (після 3 тиж).
Назву пошкодження отримує від вивихнутого дистального суглобового кінця: вивих плеча (а не плечового суг¬лоба), вивих передпліччя (а не ліктьо¬вого суглоба), вивих стегна (а не куль¬шового суглоба) і т. ін. Виняток ста¬новлять вивихи хребців, тобто вивихну¬тим вважається проксимальний хребець, той, що розташований краніальне, вище. Наприклад, унаслідок травми відбулося зміщення Q, наперед віднос¬но Су У такому разі буде поставлений діагноз: "вивих шийного хребця".
Вивихи та підвивихи ділять на трав¬матичні, патологічні та природжені.
Травматичні вивихи переважно ви¬никають під впливом сили, яка діє за принципом важеля, тобто сегмент кінцівки, плече чи стегно стає двопле-човим важелем, у якого коротке плече, і розвиває таку силу, яка, перевищує міцність зв'язок, капсули суглоба, че¬рез це дистальний суглобовий кінець виходить із суглобової западини. Трав¬матичні вивихи виникають також у разі раптових різких некоординованих скоро¬чень м'язів. Значно рідше травматичні вивихи виникають безпосередньо від прямої дії травмівного чинника. Але це можливо тоді, коли один із суглобо¬вих кінців фіксований, а на другий діє чинник значної сили.
Патологічні вивихи та підвивихи виникають унаслідок ураження суглоба загальним дегенеративно-дистрофіч¬ним процесом, пухлинами, що призво¬дить до руйнування суглобових кінців і рефлекторної контракції м'язів.
У дитячому віці внаслідок гострого запалення суглоба і накопичення вели¬кої кількості запальної рідини у суглобі (синовіту) виникає значний тиск, який розриває капсулу суглоба і пере роджені зв'язки, зумовлюючи вивих дистального суглобового кінця. Такі вивихи називають тангенційними.
Природжені вивихи і підвивихи є наслідком недорозвинення суглоба.
Травматичні вивихи бувають переважно у молодих, причому в чоловіків у 5 разів частіше, ніж у жінок. У 6—8 разів часті¬ше вивихи виникають на верхніх кінцівках. Цьому сприяють анатомічна будова, фізіологічний об'єм рухів у суг¬лобах. На першому місці за частотою се¬ред вивихів стоять вивихи плеча (60 % від усіх травматичних вивихів), за ними йдуть вивих передпліччя (20—25 %), ак-роміально-ключичний вивих, вивих фа¬ланг кисті, стегна, гомілки та стопи.
Травматичні вивихи потрібно розгля¬дати не тільки як повне зміщення власне суглобових кінців, а й тяжку травму всіх елементів суглоба, м'язів, що оточують суглоб, місць їх прикріплення, нервових гілок, нервів. Особливо тяжкими і склад¬ними є переломовивихи, застарілі ви¬вихи та підвивихи.Для вивихів характерні загальні та локальні симптоми. Загальними сим¬птомами є такі: гострий біль, порушен¬ня функції, деформація або дефігура-ція суглоба і патологічний симптом "пружної рухомості". Симптом "пруж¬ної рухомості" виникає внаслідок того, що вивихнутий суглобовий кінець міститься між м'язами, травмує їх, зумовлюючи порушення фізіологічної рівноваги м'язів-антагоністів, з яких одна група перерозтягнута, а друга — контрагована. За найменшої спроби змінити положення вивихнутого сугло¬бового кінця виникає значне подраз¬нення нервових закінчень у м'язах, що зумовлює рефлекторну захисну реак¬цію — напруження їх. Унаслідок тако¬го рефлекторного напруження вивихну-тий суглобовий кінець не зміщується і відчувається пружність вивихнутого сег¬мента кінцівки. Для переломів кісток характерна патологічна рухомість, бо у разі зміщення відламків відбувається зближення місць прикріплення м'язів, що обумовлює втрату їх фізіологічного тонусу. Місцеві симптоми вивихів спе¬цифічні для кожного суглоба і залежать від локалізації вивихнутого суглобово¬го кінця. Так, бувають передні, підключичні, нижні і задні вивихи пле¬ча. Для вивиху плеча характерна зміна контуру ділянки плечового суглоба. Уразі переднього вивиху пле¬ча підключична ямка згладжується, а у разі підключичного — вона стає оваль-новипуклою. Плече здається корот шим, дещо відведене, вісь його змі¬щується досередини у фронтальній пло¬щині. Під час пальпаторного дослід¬ження ділянки плечового суглоба палець легко проходить під акроміальний відросток із зовнішнього боку, а голов¬ка плечової кістки пальпується під клю¬чицею або нижче від неї. У разі нижніх вивихів плече у положенні значного відведення інколи досягає прямого кута, головка пальпується у пахвовій ямці. У разі задніх вивихів рука приве¬дена і ротована досередини. Плече здається теж дещо коротшим, і вісь його нерізко зміщена назад у сагітальній площині, ділянка плечового суглоба по передньобічній поверхні значно сплощена, і під шкірою рельєфно вис¬тупає контур верхівки дзьобовидного відростка і переднього краю акроміаль-ного відростка лопатки. На місці підло¬паткової ямки на задній поверхні пле¬чового суглоба виражена овальна випуклість, під час пальпації якої про¬мацується головка плечової кістки. Зміщена головка плечової кістки іноді травмує плечове сплетення, що може проявлятися парестезією або парезом і навіть паралічем травмованої кістки.