Будова та функції травної системи. Її роль у збереженні здоров'я
Людина, як і будь-яка жива істота, харчується, її кістки і м'язова тканина формуються завдяки багатьом елемен¬там, що містяться у щоденній їжі людини. Що ж це за елементи?
Будь-який різновид їжі — це неймовірно складна суміш чис¬ленних хімічних сполук, у ній містяться десятки тисяч білків, ліпідів, вуглеводів, мікроелементів й інших органічних та неор¬ганічних речовин. Визначити найбільшу біологічну цінність і ступінь корисності для організму людини того чи іншого про¬дукту дозволяє точне знання хімічного складу цього продукту. Тому, щоб правильно скласти харчовий раціон, необхідно зна¬ти основи перетравлювання складових частин їжі, що були вжиті людиною на сніданок, обід чи вечерю. Але, знов-таки, перш ніж правильно складати свій раціон, потрібно мати уявлення про те, з чого складається травна система, який шлях прохо¬дить їжа в травному тракті, де розщеплюються жири, а де поглинаються вітаміни.
Більшу частину тіла людини займає травна система, хоча розміщена вона дуже компактно. До органів травлення належать шлунок, тонкий і товстий кишечник. Верхню частину травної си¬стеми захищає грудна клітка.
їжа, яку ми споживаємо, — це паливо, необхідне для того, щоб організм виконував усі свої функції. Будь-який процес, від розподілу кліток до моргання очима, вимагає витрат енергії, що надходить з їжею. Але спочатку їжа повинна бути роздрібнена, потім розщеплена на складові частини, які організм може за¬своїти. Цю задачу вирішує травна система.
Для того, щоб уявити собі процес перетравлювання їжі, поч¬немо з бутерброда. Зуби відкушують шматок їжі, розминають і розжовують його. Одночасно для його розм'якшення і змочу¬вання в рот зі слинних залоз надходить слина. Слинні залози розташовані під і над язиком, і саме вони виділяють слину, коли ми згадуємо про смак лимона. До складу слини входить фер¬мент, що розщеплює вуглеводи їжі на більш легкозасвоювані організмом цукри. Язик виконує своєрідну функцію лопати, що подає до зубів їжу, а також сприяє процесу її проковтування.
Надалі їжа переміщається по стравоходу. Стінки стравоходу складаються з м'язів, що, одночасно скорочуючись, просувають їжу вниз, у шлунок. Процес стискування м'язів стравоходу нази¬вається перистальтикою. Стінка стравоходу всіяна безліччю ма¬леньких залоз, виділяючи слиз, що робить його поверхню воло¬гою. По такій поверхні шматочки їжі просуваються легше, ніж би вони просувалися по шорсткій і сухій трубці стравоходу.
Стравохід бере свій початок в задній частині горла, за тра¬хеєю, проходить униз до шлунка. Щоб їжа не потрапляла в тра¬хею, у гортані є шкірний шматок — надгортанник. Під час ков¬тання надгортанник закриває вхід у гортань.
Коли їжа потрапляє в шлунок, у роботу включаються м'язи, що перемішують їжу з травним соком. Шлунковий сік, як і слина, виділяється рефлекторно. За добу в людини виділяється від 1,5 до 2,5 л шлункового соку, що містить 0,5 % соляної кислоти і ферменти, які розщеплюють білки, викликаючи їхнє набрякання і денатурацію, і сприяють зсіданню молока. Ферменти шлунко¬вого соку, що розщеплюють білки і сприяють зсіданню молока, діють тільки при температурі 37 °С і в кислому середовищі. Кис¬ле середовище, крім того, вбиває бактерії, що потрапили в шлу¬нок разом з їжею. Якщо в шлунок потрапляє неякісна їжа, люди¬на відчуває нудоту.
М'язи не припиняють працювати навіть тоді, коли шлунок порожній, тому людина відчуває голод.
Перемішана й оброблена травними соками їжа називається хімусом. Для того, щоб їжа перетворилася в кашкоподібний хімус, організму потрібно витратити від 3 до 6 годин. Тому їжу найкраще ретельно пережовувати. Ще 1 година потрібна для того, щоб їжа потрапила в кишечник. Весь шлях їжі по кишечнику може займати від 8 до 24 годин. Частина поживних речовин, що наявні в хімусі, проходить через стінки внутрішнього вистилання шлунка і надхо¬дить у маленькі кровоносні судини, що несуть поживні речовини зі шлунка. Травні залози вистилання шлунка виділяють багато слизу й інших речовин. Вони утворюють захисний шар, що не дозволяє шлунковим сокам переварити сам шлунок.
Буває і таке, що тканини, які утворюють захисне вистилання стінок шлунка, ушкоджуються, у результаті чого на них з'являється поранена поверхня, через яку шлункові соки роз'їдають стінку шлунка. Це вже хвороба, яка називається виразкою шлунка.
Через отвір у нижній частині шлунка хімус проштовхується в тонкий кишечник, що складається з дванадцятипалої кишки,, тонкої і клубової кишок. Початковий відділ тонкого кишечника, куди потрапляє хімус, —дванадцятипала кишка. Саме тут зде-більшого відбувається перетравлювання їжі. У тонкому кишеч¬нику в їжу потрапляють ферменти підшлункової залози і жовчно¬го міхура.