Анаеробна неспоротворча інфекція

Порад з давно відомою формою ана¬еробної клостридіальної інфекції — га¬зовою гангреною — за останні десяти¬річчя набула значного поширення ана¬еробна неспоротворча (неклостридіальна) інфекція, яка зумовлюється анае¬робною сапрофітною мікрофлорою родини Bacteroidaceas, що вегетує в організмі. З'ясування ролі останньої в етіології сучасної хірургічної інфекції завдячує розвитку мікробіологічних досліджень, зокрема, технології дослід¬жень в анаеробіотичних умовах, якими були відкриті збудники анаеробної не-клостридіальної мікрофлори в ексудаті та тканинах осередку інфекції. Цими дослідженнями були розгадані ті пара¬доксальні випадки хірургічної ін¬фекції, коли у зразках матеріалу з ран чи гнояків мікробіологи старими ме¬тодами досліджень не виявляли мік¬робів та робили висновок, що гній "стерильний".

До групи неспоротворчих анаеробів належить близько 20 видів мікроор¬ганізмів, серед яких найбільшу роль відіграють насамперед бактероїди B.fragilis та B.melaninogenicum, мен¬шу — фузобактерії (Fusobacterium necroforum, nucleatum та ін.). Ці грам-негативні мікроорганізми є постійни¬ми мешканцями слизової оболонки ротоглотки, товстої кишки, жіночих статевих органів, жовчних та сечових шляхів тощо. У товстій кишці спів-відношення анаеробів до аеробів скла¬дає 300—1000 до 1. Інфекція, що спричинюється цими неспоротворчи-ми мікроорганізмами, має ендоген¬не походження — вона потрапляє у тканини у разі пошкодження слизової оболонки або всієї товщі стінки заз¬начених вище шляхів (місць веге¬

тації), при їх травмі, у тому числі опе¬раційній, при некротичних, запаль¬них чи пухлинних ураженнях. Найча¬стіше ця інфекція виникає за знижен¬ня як резистентності власне слизової оболонки людини, так і опору організ¬му в цілому внаслідок загальних пору¬шень (серцева недостатність, цукро¬вий діабет, захворювання крові, іму-нодефіцитні стани, онкологічні за¬хворювання, інші загальні хвороби та хронічні інфекції тощо). Особливо часто ця інфекція ускладнює захво¬рювання та операції на товстій кишці, а також захворювання жовчовивідних шляхів (жовчнокам'яна хвороба тощо). Сьогодні вже чітко встанов¬лено, що інфекційні ускладнення після оперативних втручань та захво¬рювання органів черевної порожнини у 75—85 % хворих розвиваються за участі анаеробної неклостридіальної мікрофлори.

Як правило, ці мікроорганізми (бак¬тероїди, фузобактерії та ін.) у джере¬лах інфекції містяться в асоціаціях з іншими збудниками гнійної та гниль¬ної інфекції — аеробами та факульта¬тивними анаеробами — як патогенни¬ми, так і умовнопатогенними (стафі¬лококи, пептострептококи, Escherichia coli, Proteus vulgaris та ін.)

Анаеробну інфекціїо треба розгля¬дати як ураження (хворобу) тканин (переважно прилеглих до території постійного мешкання анаеробів — слизових оболонок та мембран) або системну інтоксикацію організму (сеп¬сис). Особливостями взаємодії мікро¬організмів асоціації облігатних анае¬робів, факультативних анаеробів та аеробів є взаємне підсилення патоген¬них властивостей (синергізм). Поглинаючи кисень, аероби створюють кращі умови для життєдіяльності анаеробів (знижують окислювально-відновний потенціал у тканинах), а також завдя¬ки виробленню анаеробами ферментів, зокрема бета-лактамаз, вони сприяють виробленню нечутливості інших бак¬терій до антибіотиків. Деякі з представ¬ників асоціації продукують речовини, що прискорюють ріст інших мікроор¬ганізмів анаеробів, наприклад псевдо-дифтероіди, що вегетують на слизовій оболонці, виробляють вітамін К, кот¬рий потрібен для росту B.melani-nogenicum, а останні продукують ток¬сини. Найпоширеніший бактероїд B.fragilis є лактамазопродукуючим мікроорганізмом, який зумовлює не¬чутливість інших мікробів патогенної асоціації до антибіотиків.

Важливою передумовою цієї інфек¬ції є гіпоксія тканин з різних причин:

як загального розладу кровообігу, так і місцевого — зниження перфузії тка¬нин, у тому числі через стискання їх пов'язкою тощо (турнікетний некроз). Внаслідок саме цих причин анаеробна неклостридіальна інфекція спостері¬гається у хворих переважно літнього віку (після 50 років) з проявами ате¬росклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету та іншими загаль¬ними порушеннями систем та обміну речовин.Анаеробна неспоротворча мікро¬флора найчастіше присутня при таких формах інфекції, як інфекція рото-глотки (гінгівіт, стоматит, паратонзи-лярний абсцес, ангіна Людвіга тощо), параезофагеальні флегмони, пери¬тоніт, внутрішньочеревний абсцес, зок¬рема тазовий; холангіт та печінковий абсцес; мозковий абсцес, аспіраційна пневмонія та легеневий абсцес; на¬гноєння укушених ран, флегмона черевної стінки, гангренозний фасцит, вагініт, гострий парапроктит тощо. Проте найчастіше ця інфекція усклад¬нює захворювання органів черевної порожнини, особливо товстої кишки та жіночих статевих органів або операції на цих органах (дифузний або відмежо¬ваний перитоніт, флегмона черевної стінки — целюліт, фасцит тощо). Тому при цих формах інфекції завжди треба мати на увазі можливість участі серед її збудників анаеробної неклостридіальної мікрофлори та робити належні клініко-лабораторні дослідження для правиль¬ної діагностики та цілеспрямованого й ефективного лікування.