Амбруаз Паре – французький хірург-реформатор
П л а н :
Вступ.
1. Освіта.
2. Внесок хірурга у лікуванні вогнепальних поранень.
3. Вклад лікаря у акушерську діяльність.
Висновок.
Література.
Вступ.
Амбруаз Паре (1509 чи 1510 – 1590) – французький хірург і акушер, реформатор хірургії, один з «батьків» сучасної хірургії. Народився у Бур-Ерсан біля Лаваля.
Інтерес до хірургії виник у Паре після того, як він був присутній на операції, що проводив знаменитий фахівець з видаленню каменів Кало. Парі відправився в Париж, де надійшов у медичну школу, слухав лекції в Коллеж де Франс.
1. Освіта.
Лікарської освіти не одержав, учився хірургічному ремеслу в Парижі, в “Отель-Д’є”, де числився підсобним цирульником. Відвідував заняття в анатома Я. Сильвіуса й операції хірургів “Отель-Д’є” протягом трьох років.
З 1536 р. служив в армії як цирульник-хірург, брав участь у її походах, він став справжнім військовим хірургом діючої армії. Удосконалив і багато в чому змінив методи лікування вогнепальних ран, відмовивши від їхнього варварського випалювання розпеченим чи залізом киплячим олією і використовуючи накладення пов'язок і мазей. Повернувши в 1539 з армії, здав іспит на звання „майстра цирульника-хірурга”.
У 1545 р. опублікував свою першу працю по військовій хірургії – "Спосіб лікувати вогнепальні рани, а також рани, нанесені стрілами, списами й ін." (La Mthode de traicter les playes), написану на старофранцузській мові, а не на латині).
Повернувши в Париж, практикував як хірург і акушер. У 1549 р, опублікував працю – "Посібник з витягу дітей, як живих, так і мертвих, із черева матері”. У 1554 р. був прийнятий у братерство хірургів-практиків. Не маючи лікарського звання, він став хірургом і акушером при дворі короля (1559) і головним хірургом “Отель-Д’є”. Був особистим хірургом чотирьох французьких королів – Генріха II, Франциска II, Карла IX і Генріха III. У 1573 опублікував працю „Дві книги про хірургію” (Deux Livres de chirurgie).
2. Внесок хірурга у лікуванні вогнепальних поранень.
Найбільшою науковою заслугою Амбруаза Паре є його внесок у лікування вогнепальних поранень. Він відмовився від прийнятого в середньовічній медицині припікання їхнім розпеченим чи залізом заливання киплячим розчином ("бальзамом") і вперше застосував для цього чисту пов'язку. Він поліпшив техніку і результати ампутацій, застосувавши перев'язку судин замість їхнього перекручування, з чистки припікання, створив ряд нових інструментів; першим діагностував перелом шийки стегна. Запропонував спеціальні пов'язки, бляшані корсети, що коригує взуття для лікування переломів і вивихів, скривлення хребта, клишоногості, а також складні ортопедичні прилади – штучні суглоби із системою зубчастих коліс для верхньої кінцівки, протези нижніх кінцівок і ін. Хоча йому не вдалося особисто здійснити більшість запропонованих їм ортопедичних удосконалень, але детальні малюнки Амбруаза Паре зіграли істотну роль у наступному розвитку ортопедії. Для поліпшення кровообігу він застосував масаж. Його узагальнююча праця "Регламент наданні допомоги пораненим" (1594) повторно перевидавався і служив основним лікарським посібником з питань військової хірургії.