Гноячкові захворювання шкіри

Гноячкові захворювання шкіри (піодермії) розвиваються в результаті проникнення в шкіру стафілококів чи стрептококів.

Моментами, сприятливими для розвитку піодермій, є мікро¬травми, цукровий діабет, авітаміноз, зниження місцевого і загаль¬ного імунітету, а також недотримання правил особистої гігієни. Залежно від збудника, клінічний перебіг піодермії має деякі особ¬ливості:

— будь-які прояви стафілодермій на шкірі, як правило, пов'я¬зані з волосяними фолікулами чи вивідними протоками сальних і потових залоз;

— розвиток стрептодермії не пов'язаний з волосяними фоліку¬лами.

Піодермія може бути первинною, тобто розвиватися на до то¬го не зміненій шкірі, і вторинною, тобто розвиватися як усклад¬нення якогось іншого шкірного захворювання, яке, як правило, супроводжується свербежем.

Стафілодермії

Остіофолікуліт — початковий елемент усіх форм стафілодер-мії з ураженням фолікулів. В усті фолікула з'являється прониза¬на волосом пустула напівкулястої форми, розміром до шпилько¬вої головки, покриття щільне, вміст — густий вершкоподібний гній, навколо пустули — вузький обідок почервоніння.

Вміст пустули може зсихатися, утворюючи жовтувато-буру кірку. Якщо пустула прорвалася, оголюється поверхнева ерозія. Остіофолікуліт уражує не більш 1/3 волосяного фолікула. Висипання можуть бути поодинокими і множинними. Схильності до периферичного росту і злиття елементів не спосте¬рігається. Найчастіше висипання локалізуюються на шкірі облич¬чя, особливо в ділянці бороди і вусів у чоловіків. Процес закін¬чується за 2-3 дні, не залишаючи рубців.

Фолікуліт — гостре гнійне запалення фоліку¬ла волоса. Тканини навколо фолікул не уражені. Біля волоса з'являється болючість, набряк, у центрі почервоніння розвивається конусоподіб¬ний, пронизаний волосом гноячок, крізь верхів¬ку якого просвічує гній. Гноячок може самостій¬но підсохнути в кірочку і безслідно зникнути за 3-5 днів або прорвати, оголюючи воронкоподіб¬ну ерозію, іноді утворюється рубчик. Фолікуліти можуть виникати на будь-якій ділянці шкірного покриву, де є волосся.

Фурункул — гостре гнійне некротичне ура¬ження фолікула, сальної залози і навколишніх м'яких тканин. Спочатку клієнт відчу¬ває біль, шкіра на тому місці червоніє, набрякає, надалі в центрі набряку з'являється пустула, по¬силюється почервоніння, а в центрі формується некротичний стержень, який поступово відокрем¬люється. На місці стержня формується глибока виразка. В міру відділення стержня зменшується болючість, почервоніння, набряк, розсмоктується ущільнення, а на місці виразки формується ру¬бець. При фурункулах може розвиватися лімфа¬деніт (збільшення регіонарного лімфатичного вузла), лімфангоїт (запалення лімфатичних судин). Може підвищуватися температу¬ра, виникати головний біль, розвивається загальне нездужання. Особливо небезпечні фурункули в ділянці обличчя (верхня губа, носогубні складки), бо внаслідок особливостей кровопостачання цієї ділянки може розвинутись сепсис чи тромбоз глибоких вен мозку.

Карбункул — скупчення декількох фурункулів, об'єднаних за¬гальним інфільтратом. Через 4-5 днів від початку розвитку кар¬бункул перетворюється на щільний гострозапальний вузол діа¬метром до 10 см, нечітко обмежений від навколишньої здорової тканини. Поверхня вузла — напівкуляста, багряного кольору, різко болюча при пальпації. У центрі вузла формується кілька стержнів, при відторгненні яких утворюється велика виразка. На місці виразки залишається грубий рубець. Загальний стан хворо¬го різко погіршується.

Гідраденіт — гнійне запалення апокринових потових залоз, які розміщуються тільки в пахвових, пахових і аногенітальних ділян¬ках. Діти і старі люди на гідраденіт не хворіють, тому що ці залози в них не функціонують. Спочатку в клієнта з'являється відчут¬тя незручності у ділянці враження: невиражена сверблячка, поко¬лювання. У цей період у товщі шкіри можна намацати злегка болісний вузол завбільшки з горошину. Надалі вузол збільшуєть¬ся, болючість наростає, поверхня шкіри над вузлом стає синюш¬но-багровою, на поверхні утворюються випинання у вигляді со¬сочків («суче вим'я»). При прориві вузлів утворюються один чи декілька свищових ходів. Після загоювання на місці ураження за-лишаються втягнені рубці.

Хворих на фурункульоз, карбункульоз і гідраденіт лікують в умовах хірургічного кабінету чи хірургічного стаціонару.