Гломерулонефрит у дітей
Характерним для змін у сечі є поява білка - протеїнурія. А основному в хворих на гломерулонефрит кількість білка в сечі сягає більше 1 г/л, а добова кількість - 1-2 г/л. Якщо ж у обстеженнях виявляють високий вміст білка, то говорять про розвиток у дитини нефротичного синдрому, який перебігає тяжко, з масивними поширеними набряками та іншими патологічними змінами в організмі дитини. Інші зміни у сечі з'являються рідше. Звичайно саме дослідження сечі, яке виконується багато разів до лікування та в процесі терапії, дає найширшу картину ефекту від лікування.
Частим симптомом гломерулонефриту є гіпертонія. Відбувається підвищення артеріального тиску - як максимального, так і мінімального. Якщо таке явище має стійкий і тривалий характер (більше трьох місяців), то зазвичай ця ознака вказує на перехід захворювання в хронічну форму. В зв'язку з цим погіршується зір, з'являються головний біль, сонливість, нудота. В разі важкого перебігу гломерулонефриту, можлива поява ускладнень: гострої ниркової недостатності, набряку головного мозку чи гострої серцевої недостатності.
Взагалі, гломерулонефрит часто призводить до залучення в патологічний процес багатьох органів та систем організму: серцево-судинної, травної, нервової, імунної тощо. Тобто захворювання є тяжким та серйозним і, безумовно, якщо постало питання, що у дитини - гострий гломерулонефрит, немає часу для роздумів - необхідно своєчасно та кваліфіковано діагностувати та розпочати лікування.
Хворі діти повинні лікуватися в нефрологічному стаціонарі під пильним наглядом спеціаліста. Лікування завжди є багатокомпонентним. Сюди входить призначення відповідного режиму, харчування та медикаментозної терапії, яка спрямована на безпосереднього збудника (бактерійну флору чи вірусну), механізм розвитку недуги і певні симптоми. Звичайно, найкраще у необхідності того чи іншого компоненту розбереться лікар - дитячий нефролог - за результатами попередньо виконаних обстежень.
Взагалі, лікування в стаціонарі триває не менше 1,5-2 місяців. А далі необхідне систематичне та тривале спостереження за дитиною з метою запобігти виникненню рецидива. Діти повинні знаходитися під спостереженням дитячого нефролога впродовж 5 років. Потрібно щомісяця обстежувати сечу. Дітей рекомендується оберігати від інфекцій, бажано звільнити від занять фізичною культурою.
Взагалі, гломерулонефрит можна вважати серйозним захворюванням, якщо врахувати тяжкість перебігу, цілу низку можливих ускладнень. Як і будь-яке захворювання, ця недуга легше долається, якщо почати лікувати її якнайшвидше і обов'язково правильно. Тому у випадку появи у вашої дитини ознак, схожих на симптоми гломерулонефриту, в жодному випадку не потрібно зволікати. Звертайтеся до спеціалістів, і тоді разом із лікарем ви повернете здоров'я своїй дитині.
***
ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ
Гломерулонефрит -- инфекционно-аллергическое заболевание почек с преимущественным поражением клубочкового аппарата. Различают первичный гломерулонефрит, развивающийся через 1--3 недели после воздействия инфекционных и неинфекционных факторов, и вторичный гломерулонефрит, возникающий на фоне различных болезней (системная красная волчанка и др.). Острый гломерулонефрит характеризуется гипертонией, отеками и мочевым синдромом (основные признаки), появляющимися внезапно через 1--3 недели после воздействия различных факторов.В развитии гломерулонефрита, являющегося полиэтиологическим заболеванием, ведущая роль принадлежит стрептококковой инфекции. Нефротоксичными свойствами обладает бетта-гемолитический стрептококк группы А, его типы 12, 4, 25, 49. Однако для реализации патогенного действия стрептококка в организме необходимы определенные условия, на что указывает статистика о развитии гломерулонефрита у немногих -- носителей нефротоксичных типов стрептококка. При гломерулонефрите стрептококк не обнаруживается в почечной ткани, и его этиологическая роль сводится к антигенному стимулированию с последующим образованием антител и циркулирующих иммунных комплексов, повреждающих почечную ткань. Возникновение острого гломерулонефрита возможно под влиянием вирусной инфекции, что подтверждается обнаружением ее актигенов в клубочках почек при нефробиопсии. Острый гломерулонефрит может развиться после профилактических прививок, когда вакцина и сыворотки выступают в роли антигенов или разрушающих факторов иммунных реакций в ранее сенсибилизированном организме. Очевидно, предшествующая сенсибилизация имеет важное значение в развитии гломерулонефрита после укуса пчел, змеи и др. В определенном проценте случаев имеется прямая связь развития гломерулонефрита с охлаждением организма, под действием которого, очевидно, изменяются свойства белка с приобретением им антигенных признаков (криоглобулина) или активизируется латентно текущая стрептококковая инфекция.