Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства

Акушерство (від французького accoucher — народжувати) — найдавніша галузь медичної науки, присвячена ви¬вченню фізіологічних і патологічних процесів, що відбуваються в організмі жінки у зв'язку з зачаттям, вагітністю, родами і післяродовим періодом, а та¬кож профілактиці патологічних процесів. Акушерство — частина гіне¬кології (gyne — жінка, logos — слово, вчення), тобто науки, яка вивчає нор¬мальну діяльність жіночого організму, а також профілактику і терапію за¬хворювань, пов'язаних з анатомо-фізіологічними особливостями жінки.

У період первіснообщинного ладу жінка народжувала без будь-якої допомоги; іноді їй подавала допомогу старша в сім'ї.

У період рабовласницького ладу по¬чалось формування «храмової» медицини і професійного лікування.

Видатним лікарем Стародавньої Гре¬ції, «батьком медицини» був Гіппократ (459—377 pp. до нашої ери); матір'ю його була відома акушерка Фенарета.

Гіппократа вважають автором вели¬кої праці з медицини, так званого «Гіппократового збірника». У ньому є такі розділи, як «Про природу жінки», «Про жіночі хвороби», «Про безплід¬ність».

Уявлення Гіппократа в акушерстві були дуже примітивними. Так, він вва¬жав, що роди настають внаслідок не¬достатнього живлення плода на дев'я¬тому місяці його розвитку; плід почи¬нає посилено рухатись, упирається ніжками в дно матки і відкриває мат¬ковий зів.

Акушерські уявлення єгипетських лі¬карів були більш обгрунтованими, оче¬видно, внаслідок вивчення анатомії не на тваринах, а на трупах людей. Так, вони вважали, що причиною патологіч¬них родів є неправильна будова таза і хребта, поперечне положення плода, трудне розкриття маткового зіва. Ра¬зом з тим вони поділяли погляд Гіп¬пократа, що роди при тазовому передлежанні плода не можуть пройти са¬мостійно.

Ця помилкова думка трималася в акушерстві протягом тривалого часу й зумовила застосування небезпечних і травматичних плодоруйнуючих опера¬цій.

Лікарі Риму і Греції застосовували, крім ембріотомії, зіскоблювання шийки, зондування матки та операцію ке¬саревого розтину. Але кесарів розтин застосовували тільки після смерті ма¬тері з метою врятування життя дитини.

Акушерську допомогу в Стародавній Русі подавали старші в сім'ї чоловіки; проте були не тільки лікарі-чоловіки, а й лікарі-жінки (наприклад, Євпраксія-Зоя, XII ст.). Але успішний роз¬виток науки, в тому числі й медицини, був різко порушений монгольським ігом (1237—1480).

У період феодалізму розвиток аку¬шерства різко загальмувався. Далися взнаки гноблення християнської та іс¬ламської релігії і пануюче тоді уявлен¬ня, що лікарям-чоловікам принизливо і непристойно займатися акушерством. Тільки в окремих творах тих часів зна¬йшли відображення нові методи дослідження або знову рекомендувались да¬вно забуті операції.

У знаменитому «Каноні лікарської науки» таджицького лікаря Абу Алі Ібн-Сіни (Авіценна —980—1037) є розділи з акушерства та жіночих хво¬роб. У них згадуються операції пово¬роту плода на голівку, зведення ніж¬ки плода, краніо- та ембріотомія.

При виборі операції Ібн-Сіна вва¬жав за необхідне враховувати стан здоров'я жінки і можливість перенес¬ти операцію.

Період виникнення капіталізму ха¬рактеризувався бурхливим розвитком наук, у тому числі природознавства. На цей час (XVI ст.) припадають глибокі анатомічні дослідження Везалія, Фаллопія, Євстахія, Боталло. Великим досягненням акушерства було впровад¬ження в практику Амбруазом Паре (150&—1590) давно забутої операції повороту плода на ніжку, а також від¬криття першої в історії повивальної школи при паризькому госпіталі.

XVII і XVIII ст. характеризувалися дальшими успіхами у вивченні аку¬шерства. Так, французький акушер Франсуа Морісо (1637—1709) опублі¬кував трактат про хвороби вагітних жінок, в якому знайшли відображення не тільки раніше розроблені розділи акушерства, а й його власний досвід. Морісо спростував погляд про, значне розходження лобкового зчленування під ,час родів, про більшу життєздат¬ність 7-місячних, дітей, ніж 8-місячних. Він допускав можливість самовільних родів при тазовому передлежанні, рекомендував поворот на ніжку плода, за¬пропонував спосіб звільнення голівки.