Хвороба рейно. Тромбоз та емболія

ХВОРОБА РЕЙНО

Однією з причин ішемічного некро¬зу тканин іноді буває хвороба (синд¬ром) Рейно. Патофізіологічна основа її — різкий тривалий спазм малих ар¬терій та артеріол з порушенням капі¬лярного кровообігу в басейні васкуляризації цими артеріями тканин пери¬феричних органів, переважно пальців рук, рідше нижніх кінцівок або носа чи вух. Етіологія хвороби невідома. Хворіють головним чином молоді, рідше середнього віку жінки. Прово¬кують спазм судин переохолодження, насамперед рук чи інших органів, та негативні емоції. Є підстави вважати хворобу ангіоневрозом, зумовленим порушенням функції вищих вегетатив¬них центрів головного мозку.

Нами довго спостерігалась хвора на діенцефаліт, у якої стійким компонен¬том останнього був синдром Рейно. Багато даних свідчать про важливу роль у патогенезі хвороби змін адреноцепторної активності, ненормально¬го стану як а-адренорецепторів, так і пресинаптичних р-рецепторів. Припа¬док звичайно розпочинається з різко¬го збліднення шкіри одного чи всіх

пальців рук, рідше ноги, супровод¬жується болем, парестезією та онімі¬нням у них. Він триває 10—30 хв, іноді більше, після чого спазм судин змінюється їх дилатацією і розвитком реактивної гіперемії шкіри. Рання, спастична стадія хвороби з часом пе¬реходить у обструктивну, яка прояв¬ляється синюхою шкіри, зниженням тиску в артеріях та артеріолах (в спас¬тичній стадії), а потім нерідко і некрозом.

Останній завжди є симетричним (на обох руках чи ногах та інших орга¬нах), тому хворобу називають ще си¬метричною гангреною.

Особливістю порушення кровообігу при синдромі Рейно є збереження про¬хідності головних артерій рук чи ніг і пульсу навіть у разі некрозу на пальцях.

Лікують хворобу консервативни¬ми методами, хірургічні втручання за¬стосовують лише у разі розвитку не¬крозу.

Гострий приступ знімають застосу¬ванням теплих ванночок для рук чи ніг, спазмолітичних та знеболюваль¬них препаратів.

Легкі форми хвороби нерідко зни¬кають після відмови хворого від курін¬ня та уникнення охолодження.

Головним засобом консервативно¬го лікування є застосування так зва¬них блокаторів кальцієвих каналів — ніфедипіну та його аналогів. Воно особливо ефективне в спастичній стадії хвороби. Добре діють заспокійливі за¬соби, новокаїнові футлярні блокади, фізіотерапевтичні процедури (солюкс, парафінові та озокеритові аплікації, вакуумна барокамера тощо).

Хірургічні втручання на симпа¬тичній частині вегетативної нервової системи (грудному чи поперековому відділах симпатичного стовбура), які застосовувались раніше іноді із знач¬ним, але нетривалим ефектом, зараз не проводяться. У випадках, зумов¬лених емболією артерій долоні чи пальців, хірургічне втручання може дати добрий ефект.

ТРОМБОЗ ТА ЕМБОЛІЯ

Серед судинних причин некрозу часто є тромбоз та емболія артерій і вен. Тромбоз — внутрішньосудинне зсідання крові з утворенням м'якої еластичної маси (тромба) в певному відділі судин — артерії чи вени (рідко в широкій мережі судин) — з повним чи частковим закриттям їх просвіту або в камерах серця. Згідно з класичним вченням Р.Вірхова, тромб у судинах утворюється за таких умов: сповіль¬нення руху крові, морфологічна зміна внутрішньої поверхні судини та зміна хімічного складу крові, коагуляційних властивостей її.

Причинами порушення внутрішньої поверхні судин можуть бути травма, запалення або ж дегенеративні зміни інтими, найчастіше атеросклероз (ате¬роматоз судини або ендартеріоз).

Часто тромби утворюються в серці при інфаркті на поверхні некротично-запальнозміненої стінки шлуночка.

Сповільнення кровотоку, турбу¬лентність його чи стаз крові є дуже важливими чинниками тромбозу. У разі прямолінійного та швидкого кро¬вотоку, як це буває в артеріях, тром¬боз спостерігається рідко, тоді як при умовах, які призводять до різкого спо¬вільнення руху крові, як це буває в розширених венах ніг, варикозне роз¬ширених гемороїдальних венах, анев-ризматично розширених артеріях та венах або ж у вушках передсердь у ра¬зі серцевої недостатності при вадах сту¬лок серця (митральному стенозі тощо), тромбоз спостерігається дуже часто.