Гіперімуноглобулінемія Е
Генетична основа синдрому на даний час не вивчена. Передбачається одна або декілька мутацій одного або різних генів. Більшість випадків захворювання спорадичні, хоча дослідження сімейного анамнезу багатьох хворих вказують на спадковий, генетично запрограмований характер синдрому. Тип спадкування - аутосомно-домінантний з варіабельною експресивністю клінічних та імунологічних аномалій. Гіпер-IgE синдром зустрічається з однаковою частотою серед людей різної статі, різних етнічних груп.
Захворювання описав уперше 1966 року David у двох рудоволосих дівчат із тяжкими екземоподібними ураженнями шкіри, численними абсцесами шкіри, легеневими інфекціями. Вчений назвав синдром по імені багатостраждального Йова (Job’s syndrom), тіло якого було вкрите численними гнійниками.
В 1972 році Bucкely описала двох пацієнтів з аналогічними клінічними проявами хронічного дерматиту та рецидивуючих інфекцій і виявила у них надзвичайно високий рівень IgE. Пізніше були виявлені інші імунологічні аномалії хворих із синдромом Йова, більше відомим останнім часом під назвою гіпер-IgE синдром.
Класичними клінічними проявами синдрому є рецидивуючі стафілококові інфекції шкіри та легень, хронічний екземоподібний дерматит, у більшості хворих описані аномалії розвитку зубів та кісткової системи, характерні риси обличчя.
Інфекційні ураження шкіри та легень (табл.2) у багатьох хворих на гіпер-IgE синдром спостерігались уже з перших днів життя. Рецидивуючі фурункули, глибокі абсцеси шкіри описані у всіх хворих, але можуть мати свої особливості - у частини спостерігаються так звані «холодні» абсцеси з великою кількістю гною без виражених ознак запального процесу, інтоксикації. Іноді вони нагадують пухлину або кисти внаслідок тривалої персистенції, індурації. Основним збудником, що виділяється з уражень шкіри, є St. aureus.
Рецидивуюча пневмонія часто супроводжується розвитком легеневих кист, емпієми, абсцесів легень. У частини пацієнтів виникає необхідність тотальної резекції легені або лобектомії. Гостра пневмонія найчастіше викликається Staphylococcus aureus та Haemophilus influenzae, при рецидивуючих пневмоніях, тривалій персистенції легеневих кист приєднується Pseudomonas aeruginoza, Aspergillus fumigatus, Candida albicans .
У багатьох хворих спостерігаються хронічні отити, іноді ускладнені мастоїдитами, хронічні синусити, бактеріальні артрити, стафілококові остеомієліти.
Частим клінічним проявом є хронічний кандидоз слизових оболонок, оніхомікоз. Зустрічаються також інвазивні грибкові інфекції: легеневий аспергілльоз, криптококовий езофагіт, вісцеральний кандидоз. Одним із характерних проявів є хронічний екземоподібний дерматит, що починається в багатьох у ранньому дитячому віці. Висип, як правило, локалізується на обличчі, за вухами, на згинальних і розгинальних поверхнях кінцівок. Тяжкість клінічних проявів не залежить від сезону, дії алергенів, що відрізняє дерматит при гіпер-IgE cиндромі від атопічного дерматиту. Слід відмітити також, що для гіпер-ІgЕ синдрому не характерні симптоми респіраторних алергозів.
Окрім інфекційної патології, у більшості хворих зустрічаються аномалії розвитку зубів. Для них характерна затримка резорбції молочних зубів і пізнє прорізування постійних зубів. Часто виникає необхідність екстракції молочних зубів, які заважають нормальному росту постійних. У багатьох хворих на гіпер-IgE синдром описані патологічні переломи кісток, які зустрічаються в різному віці, навіть внаслідок незначних травм.
Специфічні риси обличчя характерні для всіх хворих на гіпер-IgE синдром, старших 16 років. Описані асиметрія обличчя (підозра на гемігіпертрофію), виступаючий лоб, глибоко посаджені очі, широке перенісся, широкий ніс, груба шкіра обличчя з широкими порами. Механізм розвитку цих відхилень невідомий.
Згідно даних лабораторних обстежень, майже у всіх пацієнтів була еозинофілія в крові, мокротинні, іноді до 55-60%. Кількість лейкоцитів нормальна або підвищена, нейтропенія і лімфопенія не спостерігались. Можливий розвиток анемії внаслідок хронічної легеневої патології.
Порушення гуморального імунітету у хворих з гіпер-ІgЕ синдромом
1. Значно підвищений рівень сироваткового IgE, майже у всіх хворих більше 2000 МО/мл (при нормі 100 МО/мл).