Гігієнічне значення повітря
Вологість повітря зумовлена процесом постійного випарову¬вання води з поверхні водоймищ, грунту, дерев і рослин. Утво¬рюється водяна пара і під час ряду виробничих процесів. Добові коливання вологості повітря в бік її зниження відбуваються при підвищенні температури повітря, а також у міру віддалення від високих широт до низьких, більш висока вологість у прибережних місцевостях, а над континентальними частинами земної поверхні повітря сухіше.Вологість, як і температура повітря, також впливає на тепло¬обмін організму. Вимірюють відносну вологість повітря відношен¬ням у відсотках абсолютної вологості до максимальної при даній температурі за допомогою станційного психрометра Августа або аспіраційного психрометра Ассмана. Для вимірювання вологості повітря можна використовувати й гігрометр. Оптимальною для людського організму є відносна вологість в межах 30-55 %. Нижче 30 % -повітря дуже сухе, від 56 до 70 % -помірно сухе, від 71 до 85 % -помірно вологе і від 86 до 100 % -дуже вологе. При воло¬гості менше 30 % відбувається пересихання слизової верхніх ди¬хальних шляхів, зменшується захисна функція миготливого епіте¬лію, може спостерігатися виникнення тріщин з подальшим розвит¬ком запального процесу внаслідок їх інфікування, особливо у дітей.
Нерівномірне нагрівання земної поверхні спричиняє рух по¬вітря, який характеризується таким показником, як швидкість та напрямок. Швидкість руху повітря впливає на теплообмін організ¬му та процес провітрювання приміщень. Внаслідок створення напо¬ру повітря на одну із сторін будівлі всередині неї посилюється при¬родна вентиляція. Швидкість вимірюють в метрах за секунду з ви¬користанням анемометрів різних типів. Допускається також застосування кататермометра за умови, що температура повітря не перевищує +30°С і відсутня теплова радіація. Напрямок визна¬чається тією частиною горизонту, звідки дує вітер, за допомогою флюгера.
По-різному впливає швидкість руху повітря на нервово-психіч¬ний стан людини, наприклад, швидкість 1-2 м/с у спекотний день влітку приємно підбадьорює одягнену людину, а понад 5-7 м/с -уже подразнює. Значне підвищення швидкості руху повітря, що може сягати 20 м/с і більше, буде заважати дихати та виконувати роботу. Крім того, ураганний вітер руйнує будівлі, опори електро¬передач, ламає дерева, на водоймах створює великі хвилі, що зав¬дає значної шкоди суспільству і може бути причиною травматизму й смерті людей. Рух повітря всередині приміщень (клас, лікарняна палата тощо) сприяє покращенню вентиляції і відіграє позитивну роль. Але при досягненні ним швидкості понад 0,3-0,5 м/с утво¬рюється протяг, що викликає неприємні відчуття і може стати при¬чиною простудного захворювання у незагартованих або ослабле¬них людей.
Напрямок руху повітря та його силу треба враховувати при плануванні й забудові населених пунктів. Для цього попередньо проводять дослідження зміни напрямків вітру за рік (декілька років). На підставі отриманих даних графічно зображується повторюваність вітрів різного напрямку, що дули за цей термін часу, які назива¬ють розою вітрів
З графіка видно, що пануючим є південно-східний вітер. Відпо¬відно в протилежній від напрямку пануючих вітрів стороні треба будувати ті об'єкти, що можуть своїми викидами забруднювати повітряний басейн населеного пункту (наприклад, теплоелектро¬станцію, асфальтобетонний завод тощо. Графік рози вітрів будуєть¬ся за румбами, із яких вісім є основними (Пн, ПнС, С, ПдС, Пд, ПдЗ, 3, ПнЗ), решта-додаткові.
Крім вищевказаних метеорологічних чинників (температура, вологість, швидкість руху повітря), на теплообмін організму в ком¬плексі з ними впливає радіаційна температура, яка випромінюєть¬ся з поверхні предметів, що оточують людину, або утворюється за рахунок інтенсивного сонячного чи інших джерел інфрачервоного випромінювання.
Нормальні умови для життя і праці людини створюються при збереженні теплової рівноваги, тобто, коли встановлюється баланс між теплопродукцією організму та віддачею тепла в навколишнє середовище без перенапруження внутрішніх терморегуляторних механізмів.
Втрата тепла організмом залежить від умов мікроклімату. Мікроклімат-не комплекс факторів, що впливають на теплообмін: температура, вологість, швидкість руху повітря та радіаційна тем¬пература, які можуть перебуває між собою у різних співвідношен¬нях. Визначивши ці показники, можна мати уявлення про мікроклі¬мат житла, лікувально-профілактичних закладів у цілому і їх окре¬мих елементів (палати для хворих, операційної, процедурної), а також про мікроклімат цеху, вулиці, села, міста тощо.
Віддача тепла організмом в навколишнє середовище при кімнатній температурі в межах 18-21 °С в основному відбувається через шкіру-до 85 %, решта- 15 % -витрачається на зігрівання спожитих їжі та напоїв, повітря, що вдихається, і на випаровування води під час видиху із поверхні легень та верхніх дихальних шляхів. Причому із 85 % тепла, що втрачається через шкіру, приблизно 45 % припадає на випромінювання, біля 30 % -на проведення та 10 % -на випаровування поту з поверхні шкіри.Якщо радіаційна температура (температура навколишніх пред¬метів, стін, стелі тощо) буде перевищувати температуру шкіри тіла, то втрата тепла шляхом випромінювання може взагалі не відбува¬тися, тому що людина отримуватиме від навколишніх предметів чи якого-небудь джерела випромінювання більше тепла, ніж віддава¬тиме його в навколишнє середовище, що спостерігається, наприк¬лад, на виробництві, де виділяється багато теплової енергії (у хлібо¬пекарнях, мартенівських та ливарних цехах), в умовах жаркого клімату тощо. Інші чинники - температура, вологість і швидкість руху повітря - на віддачу тепла випромінюванням не впливають, тому в цих умовах може виникати перегрівання організму людини.