Вступ до анатомії людини. Загальні відомості з історії анатомії, гістології та ембріології
«Nosce te ipsum» (пізнай самого себе),— говорив Сократ (469— 399 до н. е.), вказуючи на важливість самого пізнання людини.
Перед тим як розпочати вивчення будови тіла людини, необхідно скласти чітке уявлення про науки, які цим займаються.
Дослідженням живих організмів (у тому числі й людини) тепер займається біологія (гр. bios — життя, logos — вчення, наука), яка вивчає будову, функції, розвиток живих істот, зв'язки їх між собою та з неживою природою. З комплексу біологічних наук виділяють морфологію (гр. morphe — форма) — науку про форму і розвиток різних організмів, та фізіологію (гр. physis — природа) — науку про функції органів, систем органів та організму в цілому. Такий поділ умовний, оскільки, як зазначав Ф. Енгельс, уся органічна природа є одним суцільним доказом тотожності або нерозривності форми і змісту.
До морфологічних наук відносять анатомію, гістологію, ембріологію, порівняльну анатомію та деякі інші.
Анатомія (гр. anatemno — розтинаю) описує будову та форму тканин, органів, систем органів тварин і людини, вивчає їх у взаємодії, становленні та розвитку. Залежно від способів дослідження структур організму розрізняють макроскопічну анатомію (вивчає тканими, органи та системи органів неозброєним оком або за допомогою приладів, які дають невелике збільшення — до х300) і мікроскопічну анатомію (описує форму і будову організму за допомогою світлового мікроскопа —збільшення до х1500). Анатомію поділяють також на описову, типову, пластичну, систематичну, хірургічну (топографічну), вікову, динамічну (функціональну), що залежить від застосування різноманітних методів і методик дослідження та використання знання анатомії для різної мети.
Систематична анатомія описує будову, форму і взаємозалежності органів за системами, а саме: остеологія вивчає кістки; синдесмологія — з'єднання їх; міологія розглядає м'язи; спланхнологія — нутрощі; ангіологія описує серце та судини; естезіологія — нерви і органи чуттів. Топографічна анатомія, яку ще називають клінічною, або хірургічною, вивчає взаємовідношення органів між собою і ділянками тіла людини. Вікова анатомія досліджує зміни будови та форми органів і систем тіла залежно од віку людини.
Анатомія тісно пов'язана з іншою морфологічною наукою — гістологією (гр. histos — тканина), яка вивчає загальні закономірності будови та розвитку тканин, що складаються з комплексів
клітин і неклітинних утворів. Сучасна гістологія, використовуючи різні складні методи дослідження, вивчає поряд із структурою тканин хімічний склад та функції їх.
В результаті розвитку світової та електронної мікроскопії з гістології виділилась наука цитологія (гр. cytos — клітина), яка вивчає структуру та функцію клітин.
Якщо анатомія і гістологія розглядають уже сформовані органи й тканини, то ембріологія (гр. embrion — зародок) займається дослідженням процесів розвитку життєдіяльності тканин, органів і всього організму.
Встановлено, що складний організм людини виник внаслідок тривалого процесу розвитку, тому в його будові є подібність з тканинами та органами тварин, які перебувають на нижчих щаблях еволюційного розвитку. Відмінностями та подібностями структур органів тварин і людини, а також визначенням ступеня розвитку різних тварин займається порівняльна анатомія.
У наш час людина вийшла із складу біоценозу, і тому її не можна розглядати тільки як істоту біологічну. Ф. Енгельс писав, що в кінці минулого століття заклалися основи антропології, що опосереднює перехід від морфології й фізіології людини та ЇЇ рас до історії. Цим він підкреслював, що необхідно простежити процес переходу від біологічних закономірностей, що панують у царстві тварин, до закономірностей соціальних. Ці закономірності вивчає антропологія (гр. anthropos — людина).
Тривале вивчення тваринного світу показало, що для всіх його представників характерні загальні риси будови, завдяки чому є можливість створити чітку класифікацію, згідно з якою будь-яка тварина має видову назву і належить до певного роду, родини, ряду, класу, підтипу та типу тварин.
Сучасна людина, представлена одним видом homo sapiens (людина розумна), належить до типу хордових, підтипу хребетних, класу ссавців, ряду приматів і поділяється на три великі раси: європеоїдну, монголоїдну та екваторіальну.