Екстемпоральна рецептура, що використовується для лікування фурункульозу

План

Вступ

1. Загальна характеристика фурункульозу як захворювання

2. Лікування фурункульозу

3. Лікарські засоби для зовнішнього та внутрішнього застосування у терапії фурункульозу

4. Рекомендована екстемпоральна рецептура для лікування фурункульозу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Перед сучасною медициною стоїть ряд складних проблем. Серед них - лікування дерматологічних захворювань, які характеризуються важкими ускладненнями на інші органи і системи людського організму.

Складністю лікування цих захворювань є підвищена стійкість збудників захворювання( наприклад стафілококів, стрептококів – збудників фурункульозу) до антибактеріальних препаратів.

Дерматологічні захворювання спостерігаються у всіх вікових групах, вони зумовлені рядом причин, але, в основному, це несприятливий вплив екологічних факторів.

За даними літератури, фурункульоз складає 12-43 в структурі усіх дерматологічних захворювань. Тому медицина висуває ряд рекомендованої рецептури для лікування фурункульозу.

Загальна характеристика фурункульозу

Фурункульоз – це гостре гнійно-некротичне запалення гнійного мішечка (фолікула) і зв’язаної з ним сальної залози з оточуючою її клітковиною, викликане мікробом – стафілококом.

Шкіра надійно захищає організм від патогенних мікробів, незважаючи на те, що на ній осідають колонії мікроорганізмів, вірусів і грибків.

Найнебезпечнішим з них є золотистий і білий стафілококи. За найменших порушень цілості шкіри (різноманітні порізи, незначні подряпини, розчухування тощо) мікроби легко проникають у товщу шкіри і на ній можуть утворюватись малі гнійники чи навіть фурункули.¬¬

Фурункул виникає тоді, коли мікроби проникають у волосяний мішечок. Спочатку виникає почервоніння і невеличка припухлість у вигляді горбочка (інфільтрат).Якщо відразу після появи змастити цей інфільтрат спиртовим розчином йоду чи спиртовим розчином саліцилової кислоти, то він поступово може розсмоктатися без нагноєння.

За іншого розвитку запалення на 3-4 день у центрі інфільтрату, який за цей час збільшився і став болючим, формується гнійно-некротичний стержень фурункула.

Частіше це відбувається тоді, коли знижується імунітет через хвороби, перевтому, погане харчування, гіповітаміноз, часті стреси тощо. У разі частого забруднення шкіри (частинки пилу, піщинок чи іншого бруду) і зниженого імунітету фурункули можуть виникати один за одним на шкірі різних ділянок тіла. Слід зазначити, що значною мірою імунітет можуть послаблювати такі хвороби, як цукровий діабет і хронічний алкоголізм. Якщо у людини на шкірі часто виникають фурункули, то потрібно зробити аналіз крові на вміст у ній цукру, та дослідження функції печінки, особливо у тих хто зловживає алкоголем.