До питання еволюції взаємин лікаря і пацієнта у вітчизняній системі охорони здоров'я

З метою підтвердження думки про зміну/не зміні відносин лікаря і пацієнта пропонувалося охарактеризувати судження: “Економічні взаємини завжди переважали у взаєминах лікаря і пацієнта”. Не погодилося з цим абсолютну більшість медичних працівників (91%), серед пацієнтів думки розділилися приблизно нарівно: 48% погодилися із судженням, 44% - не погодилися, інші (8%) утруднилися з відповіддю.

У наступній групі питань дослідники спробували виявити відносини до суджень про спрямованість відносин пацієнта і медичного працівника.

На декларативне твердження, що лікар у своїх взаєминах з пацієнтом завжди повинний ставити на перше місце безкорисливу турботу про нестатки пацієнта ствердно відповіли 92 % медиків і 80% пацієнтів. Серед пацієнтів виявилося 20%, хто утруднився із судженням, але що цікаво – 8% медичних працівників не погодилися з висловленим судженням.

Обговорення з цим питанням було запропоноване судження, що сучасні лікарі завжди і в усьому випливають клятві Гіппократа. 45% пацієнтів згодні з цим, а 40% - не згодні. Серед медичних працівників 57% підтвердили судження, 31% не погодився. Приблизно нарівно в обох групах (15% пацієнтів і 12% медиків) утруднилися з відповіддю.Новий господарський механізм у системі охорони здоров'я 80-х років, система обов'язкового медичного страхування 90-х років, широке обговорення в науковій літературі введення співоплат пацієнтів при одержанні ними медичної допомоги – усе це активно акцентує увагу на матеріальних стимулах медичної діяльності. Уведення подібних економічних форм взаємин між суб'єктами системи охорони здоров'я, на нашу думку, деякою мірою, сприяють складанню в медичного працівника переконань і мотивацій розрахунку на адекватну матеріальну винагороду своєї праці. Зрозуміло, що процес становлення таких переконань украй тривалий. Сьогодні ж із твердженням, що чи пацієнт його родичі повинні брати участь у винагороді лікаря за його працю, пацієнти і медичні працівники солідарно (у 63% випадках) відповідають негативно. А на питання “ чи Належний лікар у своїх відносинах з пацієнтом завжди розраховувати на матеріальну винагороду?” 45% пацієнтів відповідають ствердно, 23% не згодні з ними, а третина опитаних (33%) утруднилися з відповіддю. У той же час при відповіді медичних працівників на це ж питання тільки 35% респондентів висловилися за такий розрахунок, а більш половини (52%) не згодні з таким твердженням.

49% з числа пацієнтів і біля 2-х третіх (61%) медиків вважають, що пацієнт безпосередньо не повинний впливати на рівень заробітної плати медичного працівника і що рівень заробітної плати лікаря повинний встановлюватися і регулюватися тільки державними органами (65%-66%). Звертає увагу високий відсоток не визначилися в думках за даними твердженням: відповідно 30% і 19% серед пацієнтів і 21% і 16% у відповідях медичних працівників.

Розшарування суспільства по ступені добробуту, матеріальний статус пацієнта, сегментування ринку медичних послуг – усе це припускає дослідження з трансформації відносин медичних працівників до різних груп населення. З твердженням, що соціальний статус пацієнта відіграє визначальну роль у взаєминах його з лікарем, згодні 69% респондентів з числа пацієнтів, а 14% не згодні. Лікарі в цьому судженні більш консервативна: половина опитаних (50%) заперечують вплив соціального фактора на такі відносини, майже стільки ж (47%) підтверджують таку пряму залежність.

Нами було задане питання про вплив добробуту пацієнта на надання йому більш якісних медичних послуг. Абсолютна більшість пацієнтів (84%) і медичних працівників (80%) вважають, що добробут пацієнтів відіграє визначену роль в одержанні ними більш якісної медичної допомоги. Так не вважають 20% медичних працівників і тільки 8% пацієнтів. Інші не визначилися у своєму відношенні.

Становить визначений інтерес кореляція цих даних з відповідями на твердження “Пацієнт завжди може одержати високоякісну медичну допомогу, незалежно від свого добробуту”. Погодилися з цим тільки по 26% кожній із груп. 69% респондентів пацієнтів і 58% респондентів медичних працівників не погодилися з ці твердженням. Що цікаво – 16% медиків не могли визначитися у своєму відношенні до представленої залежності.

У дослідженні почата спроба з'ясувати наявність/відсутність відносин продавця і покупця між основними суб'єктами медицини в сьогоднішній дійсності й у радянський період . На твердження, що в сучасній вітчизняній охороні здоров'я відносини лікаря і пацієнта придбали суть відносин продавця і покупця ствердно відповіли 66% пацієнтів і 49% медиків. П'ята частина пацієнтів не згодна з таких твердженням, а серед медичних працівників частка незгодних наближається до рівня згодних і складає 44%. Частка пацієнтів, що сумніваються вище в групі, (14% проти 6%).