Діагностика, лікування і профілактика отруєнь тварин
Ступінь небезпечності для тварин токсичних речовин природного (рослинного, тваринного, мікробного), синтетичного (лікувальні препарати, добрива, пестициди, кормові добавки) та антропогенного (важкі метали, оксиди азоту, діоксини, сполуки миш’яку, складні органічні сполуки тощо) походження визначається їх дозою, вираженою в міліграмах на 1кг маси тіла. При цьому розрізняють дози порогові, токсичні і смертельні (летальні).
Порогова доза — це найменша кількість токсинів яка при надходженні в організм може викликати патологічні явища, що реєструються сучасними методами досліджень.
Токсична доза викликає отруєння тварин, яке, якщо її не лікувати закінчується смертю. Причому мінімальна доза токсинів викликає лише перші ознаки отруєння, а максимальна, яку ще називають максимально стерпною (ЛДо),зумовлює тяжке отруєння.
Смертельна (летальна) доза, якщо тварину не лікувати викликає її смерть. При цьому розрізняють такі поняття, як “напівсмертельна доза” (ЛД50), що викликає загибель 50% отруєних тварин відповідного виду, та абсолютно смертельна (ЛД100), яка призводить до загибелі усіх отруєних тварин.
Відомо, що токсичні речовини мають здатність викликати гострі та хронічні отруєння. Це залежить від величини одноразової дози і часу їх дії на організм. Як правило, гостру та хронічну токсичність вивчають на лабораторних тваринах (мишах, щурах), а в останні роки, згідно з вимогами міжнародних організацій (ВООЗ, ЄС та ін.), — на живих прест-об’єктах (рибах гуппі, дафніях, інфузоріях, сперміях бугая, водоростях, мікроорганізмах, культурах клітин тощо).
Крім гострої та хронічної токсичності, при тривалому перебуванні в організмі навіть надзвичайно малі дози багато сполук можуть викликати віддалену негативну побічну дію — канцерогенну, мутагенну, тератогенну, аллергогенну, ембріотоксичну, гонадотоксичну. Тому всі наявні та потенційні токсиканти мають піддаватися ретельній токсикологічній оцінці за різними показниками.
За ступенем токсичності (ЛД50,(мг/кг)) пестициди, згідно із системою гігієнічної класифікації, розробленою вітчизняними вченими ( П.І.Медвідь, Ю.Є.Каган, Є.І. Спину, 1986р), поділяють на: сильнодіючі отруйні речовини (до 50); високотоксичні (50-200); середньої токсичності (200-1000) та малотоксичні(більше 1000).
1. За шкірно-резорбтивною токсичністю (здатністю всмоктуватися через шкіру і викликати отруєння) показниками є ЛД50 (мг/кг) та шкірно-оральний коефіцієнт (ШОК, відношення ЛД50 через рот до ЛД50 через шкіру): чітко виражена — ЛД50 до 500, ШОК до 3; виражена -ЛД50 500-2000, ШОК 3-10; слабко виражена — ЛД50 більше 2000, ШОК більше 10.
2. За здатністю кумулюватися — накопичуватись у тканинах організму і викликати отруєння (коефіцієнт кумуляції — Ккум): надкумуляція — до 1; виражена кумуляція — 1-3; помірна — 3-5; слабко виражена — більше 5.
3. За стійкістю у навколишньому середовищі (термін напіврозкладу): дуже стійкі — більше 1 року; стійкі — 6-12 місяців; помірно стійкі — 1-6 місяців; не стійкі — до 1 місяця.
4. За ступенем леткості: різко виражена — концентрація насичування більша або дорівнює токсичній; виражена — концентрація насичування більша за порогову; мало виражена — концентрація насичування викликає порогову дію.
5. За бластомогенністю (здатність викликати злоякісні пухлини): явно канцерогенні — відома канцерогенна дія на людей; канцерогенні — канцерогенність доведена щодо тварин; підозрілі щодо канцерогенності — є слабкими канцерогенами для тварин.
6. За тератогенністю (здатністю провокувати появу виродків): явні тератогени — відомі випадки появи виродків у людей і тварин; підозрювані в тератогенності — наявність виродки у досліджуваних тварин.
7. За ембріотоксичністю (здатністю отруювати плід): вибіркова — виявляється у нетоксичних для матері дозах; помірна — виявляється токсична дія на матір і плід.