Зеркало душі. Система психодіагностичних методик
Усупереч відомому твердженню, що очі—дзеркало душі, мова йтиме не про них. Ми маємо на увазі систему психодіагностичних методик, що допоможуть вам краще пізнати себе.
« . Життя чітко вказує на дві категорії людей — художників і мислителів, — писав В. П. Павлов. — Між ними різка різниця. Одні — художники, у всіх їхніх родах: письменники, музиканти, живописці—охоплюють дійсність цілком, суцільно, сповна, живу дійсність, без усякого подрібнення, без усякого роз'єднання. Ін¬ші — мислителі — саме дроблять її і тим ніби знеживлюють її, роблячи з неї якийсь тимчасовий кістяк, і потім тільки поступово ніби знову збирають її на частини і намагаються в такий спосіб оживити, що повністю їм усе-таки так і не вдається».
Вчені здійснили експеримент, по черзі присипляючи то праву, то ліву півкулю. Виявилося, що людина з відключеною пра¬вою півкулею, зберігаючи розум, впадає в ейфорію: стає збуд¬женою, балакучою, сипле дурні жарти . Якщо таке відбудеться з письменником, композитором чи ученим, то вони позбавлять¬ся творчих здібностей. З відключеною лівою півкулею вони бу¬дуть працювати як і раніше, але зате гарний настрій залишить їх, поступившись місцем депресії, світ набуде похмурих тонів. І тільки злагоджена робота обох півкуль дає можливість сприй¬мати світ повно й об'єктивно. Не завжди в людини ці два типи мислення — логічний і художній — перебувають в гармонійній єдності.
Людина не народжується з функціональною асиметрією півкуль. Якщо вона залишиться все життя неписьменною і буде займатися примітивною роботою, то ця асиметрія в неї майже не розвинеться. І, навпаки, активна розумова діяльність сприяє спеціалізації півкуль. Серед операторів ЕОМ, наприклад, кра¬щих результатів досягають ті, у кого функціональна симетрія виражена найбільш яскраво.
Для художнього типу, тобто людей, у яких домінує права півкуля мозку, характерні яскраві образи, що виникають у результаті живого сприйняття, емоцій. У представників розумового типу— лівопівкулевого — переважають абстракції, теоретизування, логічні міркування. Говорити, хто з них розумніший, нема сенсу, оскільки мова йде лише про дві специфічні особливості люд¬ського сприйняття світу. Мислитель зі слабкими художніми за-датками навряд чи досягне успіхів у науці. Доти поки потрібно прискіпливе збирання, реєстрація й аналіз фактів, він упораєть¬ся зі справою. Але коли буде потрібно піднятися над фактами, уявити загальну картину явищ, без художнього мислення не обій¬тися. Правильне й інше: якщо художній тип помітно переважає над розумовим, то перш ніж присвячувати себе точним наукам, варто серйозно подумати. Не слід, звичайно, робити висновок, начебто людині на роду написано бути художником, якщо в неї на першому місці цей тип мислення. Зате необхідно знати, що переважна більшість художників, скульпторів, музикантів, акторів мають більш-менш виражені риси цього типу.
Щоб довідатися, хто ви—художник чи мислитель, треба відповісти на наступні питання, користуючись одинадцятибальною системою. Категоричному запереченню відповідає 0 балів, без¬застережній згоді —10. Але якщо, наприклад, перше ж питання поставить вас у тупик, оскільки ви не зараховуєте себе до по¬хмурих особистостей, але в той же час не квапитеся поповнити ряди щасливих оптимістів, то у вашому розпорядженні всі інші бали — від 1 до 9. Постарайтеся поставити собі справедливу оцінку «за настрій». Отже, за справу.
1. У мене переважає гарний настрій.
2. Я пам'ятаю те, що вивчав декілька років тому:
3. Прослухавши раз-другий мелодію, я можу правильно відтворити її.
4. Коли я слухаю розповідь, то уявляю її в образах.
5. Я вважаю, що емоції в розмові тільки заважають.
6. Мені важко дається алгебра.
7. Я легко запам'ятовую незнайомі обличчя.
8. У групі приятелів я першим починаю розмову.