Гострики та їх профілактика
Ентеробіоз – це захворювання людини, що викликається паразитуванням в організмі людини гострика, характеризується свербінням переанальних складок, функціональними розладами нервової системи і шлунково-кишкового тракту та запальними явищами сечостатевої системи у дівчаток.
Етіологія. Збудник ентеробіозу – гострик. Це невеликих розмірів, білого кольору. Тіло веретеноподібної форми, вкрите поперечно-послугованою кутикулою. Самка довжиною до 1 см, самень – від 2 до 5 мм. Задній кінець самця заокруглений, у самки – шилоподібно загострений. Передній кінець тіла містить пухироподібне розширення, а якому знаходиться ротовий отвір, оточений трьома губами.
Яйце гострика асиметричне, одна сторона приплюснута, оболонка товста, безбарвна. Розміри яйця 5-60 х 20-30 мкм.
Біологія розвитку паразита. Гострики живуть у дистальному відділі тонкої кишки, сліпій кишці і в початковому відділі ободової мишки. Самки після дозрівання в них яєць спускається в пряму кишку. Активно виповзають із заднього проходу, відкладають 10-15 яєць в пренатальних складках, на шкірі і гинуть. Відкладені яйця повністю дозрівають через 5 год.
Рух самок при відкладанні яєць подразнює шкіру і викликає сильний свербіж. Діти, розчухуючи шкіру, забруднюють руки, білизну, предмети вжитку, заносять яйця в рот. Із проковтнутих яєць в дванадцятипалій кишці виходить личинка, які після двох линьок стають зрілими. Живляться гострики вмістом кишечника. Тривалість життя паразита 2-4 тижні.
Слід мати на увазі, що носії гостриків розсіюючи їх яйця, спричиняють зараженню на ентеробіоз оточуючих людей. Це зумовлює випадки сімейного ентеробіозу або вогнищ у дитячих колективах. Яйця гострика тривалий час зберігаються в піднігтьовому просторі. Можливе зараження яйцями гострика і через забруднені продукти. У літню пору року сприяють забрудненню їжі, мухи.
Епідеміологія. Цей паразит зустрічається в усіх широтах земної кулі. На Україні зараженість населення гостриками складає 5-6%. Переважно хворіють діти. Особливо часто зустрічається в дитячих колективах, де допускається порушення санітарного режиму.
Єдиним джерелом інвазії є тільки людина, хвора на ентеробіоз. Шлях зараження фекально-оральний, який реалізується харчовим, контактно-побутовим шляхом та за допомогою мух. Серед факторів передачі можуть мати значну роль харчові продукти, не підлягають термічній обробці, та продаються у роздрібній вуличній торгівлі.
Ускладнення.
Прикріплюючись до слизової оболонки товстої кишки, гострики виникають її пошкодження і запальну реакцію. В стінці кишки виникають точкові крововиливи, некрози. Подразнення ділянки може викликати рефлекторне порушення моторної і секреторної функцій травного тракту з розвитком гострику, антериту, ентероколіту та ін. В слизовій апендикса можуть бути дефекти епітелію. Занесення мікробів з просвіту мишки в товщу тканини, гострики сприяють розвитку запального процесу-апендицит. Також гострики сприяють розвитку вторинної інфекції в жіночих статевих органах – вульвіт, піхві, матці з розвитком вагініту, сальпінгіту. В наслідок тривалого подразнення і розчухування в перинатальній ділянці розвиваються запальні процеси.
Клініка. Інкубаційний період триває близько 15 днів. Клінічний перебіг хвороби залежить від організму хворого. Здебільшого зворі скаржаться на свербіж і печію в перианальній ділянці. Якщо інтенсивність інвазії невелика, ці явища виникають періодично, переважно вночі. У випадках значної інвазії свербіж стає постійним і нестерпним, турбує хворих не тільки вночі, але і вдень, поширюючись на промежину, стегна, живіт. Хворі втрачають сон, стають роздратованими, знижується їх працездатність. Особливо значні ці прояви у дітей. Вони стають плаксивими, погано сплять, худнуть, страждає пам’ять. Часто виникають кишкові розлади, часті, рідкі випорожнення з домішками слизу, кольки в животі. Із виповзанням гостриків в сечостатеві органи може розвинутись нічне нетримання сечі.
Виникає зрушення в ШКТ: болі, бурчання в животі, блювоту. Нудоту.
Діагноз ентеробіозу встановлюють на підставі анамнезу і лабораторних досліджень.
Загальні принципи лікування. Враховуючи, що тривалість життя гострика не перевищує 3-4 тижні, яйця його кишечнику не розвиваються, у дітей настає одужання, впродовж одного місяця, за умови відчутності повторного самозараження. З іншого боку, навіть успішна медикаментозна дегельмінтизація не приводить до одужання, якщо б лікування не поєднувалося з санітарно-гігієнічними заходами.