Ендокринні (безпроточні) залози

Залози, які не мають вивідних проток і свої хімічні продукти (гормони, або Інкрет) виділяють безпосередньо у кров, називаються ендокринними, або безпроточними, залозами (glandulae endocrinae s. sine ductibus).

Гормони стимулюють або, навпаки, гальмують розвиток та життєдіяльність окремих органів і цілого організму. Так, вони впливають на обмін речовин, розвиток і ріст організму, статеве дозрівання та ін.

Діяльність ендокринних залоз залежить від нервової системи і регулюється нею, а гормони, в свою чергу, впливають на нервову систему, особливо на автономну.

До ендокринних залоз належать щитоподібна, прищитоподібні, загрудинна, надниркові, гіпофіз, шишкоподібне тіло, острівці підшлункової залози тощо (Рис. 1).

Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) — найбільша з ендокринних залоз (маса її у дорослого ЗО—60 г), непарна. Залоза збільшується в період статевої зрілості і зменшується в старості (Рис. 2).

Форма залози нагадує підкову, яка розташована в передній ділянці шиї нижче від під'язикової кістки і прикриває собою бічну поверхню гортані та передньобічну поверхню трахеї.

Щитоподібна залоза має дві частки (праву і ліву) та непарну частину — перешийок, який з'єднує ці частки.

Передтрахейна пластинка шийної фасції утворює щільну волокнисту піхву залози, яка фіксує щитоподібну залозу до трахеї та гортані.

Крім цієї піхви щитоподібна залоза має ще й власну волокнисту капсулу, яка посилає відростки в товщу залози і ділить її на часточки. Тканина залози складається з фолікулів, які вистелені одношаровим плоским епітелієм. Порожнина фолікула містить жовтуватий колоїд.

Гормони щитоподібної залози (тироксин та трийодтиронін) виводяться безпосередньо в кров. Вони регулюють обмін речовин, ріст та розвиток тканин, а також впливають на склад крові. Функціонально щитоподібна залоза тісно пов'язана з іншими ендокринними залозами (гіпофізом, статевими залозами та ін ).

Гіпофункція щитоподібної залози спричинює особливу набряклість тканин (мікседему), що проявляється у зниженні обміну речовин та зменшенні розумових здібностей.

Рис. 1. Розміщення найважливіших ендокринних залоз:

1 — шишкоподібне тіло, 2 — мозковий придаток; 3 — щитоподібна залоза; 4 — загрудинна залоза, 5 — надниркові залози, 6 — підшлункова залоза; 7 — внутрішньосекреторна частина яєчок {у чоловіків), 8 — внутрішньосекреторна частина яєчників (у жінок).

Рис. 2. Щитоподібна та загрудинна залози:

І — щитоподібний хрящ 2 — ліва частина щитоподібної залози; З, 15 — загальна сонна артерія, 4 — трахея, 5 — внутрішня яремна вена б — ліва плечоголовна вена, 7 — підключична вена 8 — підключична артерія, 9 — дуга аорти, 10 — ліва легеня, 11 — осердя, 12 — загрудинна залоза, 13 — права легеня, 14 — верхня порожниста вена} 16 — перешийок щитоподібної залози.

Гіперфункція щитоподібної залози призводить до базедової хвороби, яка характеризується хворобливою збудливістю нервової системи, прискоренням пульсу, витрішкуватістю, різким підвищенням обміну речовин тощо.

Постачають кров'ю щитоподібну залозу чотири однойменні артерії: дві верхні (права й ліва) та дві нижні (права й ліва). Венозна кров відтікає по однойменних венах у систему верхньої порожнистої вени, а лімфа відводиться в поверхневі та глибокі лімфатичні вузли шиї.

Щитоподібну залозу іннервують гілки блукаючого нерва та ший- ; них симпатичних вузлів. і