Закриті пошкодження черепа

До закритої черепномозкової травми належить пошкодження без порушення цілості покриву голови та перелому кісток черепа. Механічні пошкодження мозку можуть проявлятися його струсом, забиттям, стисканням у різному їх поєднанні. Ушкодження голови при травмі — найчастіша причина смерті.

Патогенез черепномозкової травми полягає не лише в безпосередньому по¬шкодженні мозку травмівним агентом. Значення має також механічна дефор¬мація мозку із забиттям останнього об кісткові виступи внутрішньої поверхні черепа — як наслідок протиудару.

Ступінь ушкодження головного моз¬ку залежить від площини, напрямку дії сили, її швидкості та величини. Оскіль¬ки мозок у порожнині черепа перебу¬ває у підвішеному стані і може рухати¬ся вперед і назад, у цей час як його рухи вбік обмежені, найнебезпечніші удари в передню і задню частини голови, бо вони призводять до найбільшого зміщення мозку.

Важливу роль у патогенезі черепно-мозкової травми відіграють нейроди-намічні розлади у ЦНС, бо вони зу¬мовлюють судинні, ліквородинамічні і ендокринно-гуморальні порушення. Судини головного мозку реагують спо¬чатку спазмом, а потім розширенням стінки і венозним застоєм. Підви¬щується або знижується тиск лікворної рідини, змінюється проникність гема-тоенцефалічного бар'єра. Порушують¬ся гормональний баланс, водно-елект¬ролітний обмін, кровообіг, що призво¬дить до гіпоксії мозку з ознаками на¬бряку мозкової тканини.

Ступінь вираження цих проявів за¬лежить від тяжкості травми — струс, забиття чи стискання.

Струс головного мозку (conunotio cerebri). При цьому виді травми в моз¬ковій тканині не виявляють макроско¬пічних органічних змін, а наявний лише розлад молекулярного зв'язку в мозко¬вих клітинах. Порушуються функції ве¬гетативних і вазомоторних підкіркових центрів, крово- і лімфообіг. Іноді в го¬ловному мозку виявляють точкові кро-вовиливи. У деяких випадках струс мозку може ускладнитися його набряком.

Клінічна картина струсу мозку ха¬рактеризується короткочасною непри¬томністю, ретроградною амнезією (втрата пам'яті на події, які передували травмі), брадикардією, нудотою, блю¬ванням, болем під час руху очних яб¬лук. Змін, що свідчать про локальне пошкодження головного мозку, і менін-геальних симптомів немає. Коли хворі опритомнюють, вони скаржаться на го¬ловний біль, шум у вухах, безсоння.

При струсі мозку хворому показані постільний режим протягом 7—10 діб, холодні компреси на голову, заспо¬кійливі, знеболювальні, антигіста-мінні, серцеві препарати. Внутрішньо¬венне вводять 20 мл 40 % розчину глюкози або 20—40 мл 10 % розчину нат-рію хлориду (для профілактики набря¬ку мозку).

Забиття мозку (contusio cerebri) ха¬рактеризується наявністю макроскопі¬чних осередків пошкодження головно¬го мозку. Вони можуть виникати як безпосередньо в ділянці травми, так і на протилежному боці (внаслідок про¬тиудару). Через одночасне пошкоджен¬ня судин мозку і м'якої мозкової обо¬лонки виникають крововиливи в ткани¬ну мозку і субарахноїдальний простір. Зміни при цьому можуть бути різними. Іноді спостерігаються лише розриви капілярів, дрібні крововиливи, а іно¬ді — значне руйнування мозкової тка¬нини. Дрібні крововиливи швидко роз¬смоктуються, осередки некрозу заміню-ються рубцевою тканиною.

На перебіг забиття мозку впливають такі чинники: 1) наслідки струсу мозку, який супроводжує забиття; 2) поява осередків ураження мозку, клінічна кар¬тина якого залежить від локалізації;

3) раптове переміщення речовини моз¬ку в протилежний бік і забиття об че¬репну коробку.

У клінічній картині забиття мозку розрізняють три ступені: легкий, се¬редній і тяжкий.

За легкого ступеня хворий відразу після травми на короткий строк (до 1 год) непритомніє. Після того як він опритомніє, у нього з'являються запа¬морочення, шум у вухах, нудота. Ха¬рактерною ознакою забиття, як і стру¬су мозку, є ретроградна амнезія: хво¬рий не може згадати, що з ним було до моменту травми. Всі ці порушення швидко минають.

Середній ступінь забиття мозку ха¬рактеризується більш вираженими ознаками. Стан непритомності може тривати кілька годин. Хворі нерухомі, очі часто розплющені, реакція на світло знижена, зіниці звужені. У деяких ви¬падках, навпаки, спостерігається збуд-ження. Пульс сповільнений, рефлек¬си знижені, наявне блювання. Темпе¬ратура тіла нормальна або знижена. Ретроградна амнезія. У цій стадії чітко виражені ознаки локального пошкод¬ження мозку: афазія, що минає, парез тощо. Шкіра бліда, дихання поверхне¬ве. Поступово стан нормалізується.При тяжкому ступені забиття мозку стан непритомності може тривати кілька діб. Потерпілий тривалий час перебу¬ває у коматозному стані. Зіниці роз¬ширені, не реагують на світло. Шкіра бліда, вкрита холодним потом. Пульс сповільнений, дихання поверхневе. Спинномозкові рефлекси пригнічені. Ознаки локального пошкодження моз¬ку: парез, параліч, порушення функцій життєво важливих органів. Паралічу і парезу може й не бути, якщо осередок некрозу локалізується в німій" зоні кіркової речовини мозку. Тривалий час після травми зберігається ретроградна амнезія. Крім неї, спостерігається ан-теградна амнезія, коли потерпілий не пам'ятає подій, які були після травми.