Залізодефіцитні анемії

Визначення. Залізодефіцитні анемії (ЗДА) – анемічні синдроми, ос¬новним патогенетичним чинником виникнення яких є нестача в організмі залі¬за (сидеропенія, гіпосидероз). Це найбільш масове захворю¬вання людства. У високорозвинутих країнах (Швеція, Вели-кобританія) 7—11% жінок дітородного віку мають залізодефіцитну анемію, прихований дефіцит заліза відзначається у 20—25%. В цілому у світі залізодефіцитні стани зареєстровані приблизно у 200 млн. людей.

Етіологія і патогенез. Залізо належить до життєвонеобхідних елементів, міститься в ядрах усіх клітин організму (целюлярне залізо) і відіграє важливу роль у біохімічних, реакціях. Як компонент гемоглобі¬ну залізо бере участь у транспортуванні кисню, є кофактором гемвмісних (каталаза, цитохром С) і негемових фер¬ментів (альдолаза, НАДН-дегідрогеназа). Сталий рівень заліза в організмі підтримується завдяки таким механізмам:

1) постійне використання і відновлення целюлярного заліза;

2) наявність біл¬ка трансферину — носія заліза;

3) регуляція процесів абсорбції за¬ліза: активізація при його дефіциті й пригнічення при його над¬лишку.

Із 4,0-4,5 г заліза, яке міститься в організмі, тільки 1 мг бере участь в обміні із зовнішнім середовищем.

Добова потреба в залізі у чоловіків становить не більше 1 мг, жінок — 1,3—1,7 мг. Абсорбція заліза з харчових продуктів «суворо лімітована»: із 8—14 мг, які надходять в організм, всмоктується від 0,5—1,0 до 2,0—2,5 мг. Тому переважання втрат заліза над його надходженням в організм призводить до ЗДА.

Основними причинами нестачі заліза з організмі є крововтрати, підвищені витрати заліза в період вагіт¬ності, лактації, статевого дозрівання, вроджений дефіцит, пору¬шення абсорбції.

Найчастіше ЗДА у дорослих спричиняється крововтратами. У жінок — це передусім тривалі і значні менструальні крововтрати, при яких щомісяця втрачається від 45 мг (при об'ємі крововтрати 90 мл) до 50—250 мг заліза (при поліменореї 100—250 мл). Втрати заліза під час менструацій у здорової жін¬ки становлять у середньому 15—20 мг. Таким чином, фізіологічні крововтрати у жінок можуть призвести до ЗДА за умови, що всмоктується недостатня кількість заліза, яка необхідна для поповнення його запасів в організмі.

Друге місце серед причин ЗДА посідають кровотечі зі шлунково-кишкового тракту. Виникають вони пере¬важно у чоловіків при виразковій хворобі, пухлинах, ангіомах різних відділів кишок. Крім цього, причиною крововтрат у чоло¬віків є ерозії слизової оболонки шлунку та стравоходу, при грижах стравохідного отвору діафрагми.

Підвищені витрати заліза виникають у жінок під час вагіт¬ності у зв'язку зі збільшенням маси еритроцитів. Уціло¬му за період вагітності, пологів і лактації незворотньо втрача¬ється 680-1650мг заліза (G. R. Lee,1993р.)

У дівчат в період статевого розвитку добова потреба в залізі збільшується удвічі (3 мг на добу).

Порушення абсорбції заліза можуть виникати на різних ета¬пах (схема1).

Зниження утилізації заліза відзначається при недостатньому вживанні в їжу продуктів, що містять «гемове» залізо: м'яса, пе¬чінки, риби.

Із м'яса (яловичина) всмоктується до 18% заліза, з печінки— 5—11%, з яєць, хліба, салату, бобів — не більше 1—3%. Сповіль¬нюють всмоктування заліза фосфати, оксалати, іони кальцію, цинку, магнію, нікелю тощо (конкурують в абсорбції). Прискорюють його всмоктування амінокислоти, цитрати, фруктоза, ас¬корбінова кислота (відіграючи роль лігандів).

Аліментарне залізо у вигляді тривалентного комплексу — феритину депонується крім кісткового мозку в печінці і селезінці. Рівень заліза в органах-депо, в свою чергу, регулює продукцію трансферину: при високому вмісті феритину рівень трансферину знижується, при низькому — синтез цього білка активізу¬ється.