Запалення: терміни, теорії визначення, етіологія, патологія, регулятори, медіатори, ексудат – транссудат

Терміни:

Запалення (пат. анатомія) – комплексна місцева судинно-мезенхімальна реакція на пошкодження тканини, спричинене діями різного роду агентів, яка спрямована на знищення агента, що спричинив пошкодження та на відновлення пошкодженої тканини.

Запалення (пат. фізіологія, за Альперном) – складний універсальний патологічний процес організму на дію шкідливих чинників, який проявляється у вигляді комплексу структурних і функціональних змін тканини, виник в процесі еволюції і характеризується трьома одночасними і тісно зв’язаними процесами: альтерацією, ексудацією з еміграцією лейкоцитів та проліферацією.

Медіатори запалення (пат. фізіологія) – це БАР, які синтезуються в клітинах або в рідинах організму і справляють безпосередній вплив на запальний процес.

Теорії визначення запалення:

1. Альперн – реакція організму, що характеризується 3 процесами:

a. Альтерація (син.: пошкодження);

b. Ексудація з еміграцією лейкоцитів;

c. Проліферація.

2. Цельс – це сукупність 4 процесів:

a. calor – підвищення температури (посилення ОР±Е, посилений приток артеріальної крові);

b. rubor – почервоніння (через загальну гіперемію);

c. dolor – біль (через подразнення БАР закінчення чутливих нервів, стиснення нервових закінчень ексудатом);

d. tumor – припухлість (наслідок набряку);

e. Галем: functio laesa – порушена функція.

3. Конгейм (судинна теорія) – в основі запалення розлади судин МЦР.

4. Мечніков (біологічна теорія) – теорія фагоцитозу макрофагами і мікрофагами патогенних агентів.

5. Теорія 5-ти гіпер-:

a. Гіпертермія

b. Гіпер Н+-іонів

c. Гіперосмія

d. Гіперонгія

6. Менкін-Шаде (фізико-хімічна теорія, син.: біохімічна теорія) – пов’язували із тканинним ацидозом, осмотичною гіпертензією та підвищенням онкотичного тиску, а також специфічними речовинами, що пов’язані із запаленням.