Застосування антибіотиків у хірургії

Антибіотики широко застосовують¬ся в хірургії для лікування та профі¬лактики інфекції. Ефективність їх без¬перечна. Призначення антибіотиків хворим з гострою та хронічною інфек¬цією в більшості випадків є конче по¬трібним заходом. Ефективність їх за¬лежить від характеру інфекції та аде¬кватності вибору режиму лікування. Загальними правилами антибіотикотерапії є:

1) обгрунтування необхідності в при¬значенні антибіотиків;

2) якщо відомий збудник інфекції, треба призначати потрібні антибіоти¬ки із найменш токсичних, доступних та дешевих, наприклад з групи пені¬цилінів при стрептококовій інфекції;

3) за невизначеності збудника інфекції і тяжкості перебігу останньої спочатку треба застосовувати антибіо¬тики широкого спектру дії: аміноглі-козиди (гентаміцин), цефалоспорини (мефоксин, роцефін), напівсинте¬тичні пеніциліни (ампіцилін, амоксик-лав), тієнам тощо; якомога швидше визначити збудника інфекції та його чутливість до антибіотиків з подальшою корекцією антибіотикотерапії у разі по¬треби;

4) суворе дотримання схеми вве¬дення антибіотика (доза, тривалість тощо);

5) зміна антибіотика у разі його неефективності протягом рекомендо¬ваного інструкцією строку застосуван¬ня на інший;

6) уникати призначення пар анти¬біотиків, які взаємоослаблюють дію один одного (наприклад, левоміцетин з тетрациклінами), або діють антаго¬ністично (препарати групи пеніцилінів, левоміцетин), або взаємопідсилюють свої токсичні властивості, наприклад два аміноглікозиди (гентаміцин і кана-міцин; мономіцин чи стрептоміцин тощо);

7) з'ясування чутливості організму хворого до антибіотиків, насамперед з групи пеніцилінів, перед їх призначен¬ням (анамнестичні дані та дермальні тести на переносність — інтрадермаль-не введення 0,1 мл розчину або за на¬явності алергічної реакції в анамнезі нанести краплину на шкіру після ска¬рифікації чи навіть без останньої);

8) уникати місцевого застосування антибіотиків системного призначення;

9) не застосовувати антибіотики з метою лікування абсцесів, за винят¬ком легеневих, до хірургічного роз¬тину їх;

10) не застосовувати антибіотики з метою профілактики інфекції при чистих операціях на поверхні тіла (за¬шивання грижі, струмектомія, маст-ектомія та ін.);

11) профілактично вводити анти¬біотики головним чином при опера¬ціях на травному каналі, переважно на кишечнику, з відкриттям його по¬рожнини, при операціях на серці та легенях, при трансплантації органів та ксенопротезуванні судин (за 1— 2 год перед операцією з умовою до¬сягнення піку їх концентрації в пері¬од виконання оперативного втручан¬ня на органі);

12) застосовувати антибіотики в комбінації з іншими протимікробни¬ми препаратами (сульфаніламіди, хіноквінолони та ін.);

13) залежно від характеру інфекції, її локалізації та перебігу вибирати найдоцільніші шляхи парентерального вве¬дення антибіотиків (внутрішньом'язо-вий, внутрішньовенний, внутрішньо-артеріальний, ендолімфатичний, ен-долюм бальний). Ендолімфатичний шлях введення антибіотиків при дея¬ких формах інфекції, наприклад при перитоніті, вважається багатьма авто¬рами навіть ефективнішим від внутрі-шньосудинного завдяки тривалому перебуванню їх в організмі.

Дотримання викладених вище пра¬вил дозволить уникнути можливих негативних впливів антибіотиків, які справляють багато з них, особливо у разі недостатнього контролю за їх за¬стосуванням.

Треба пам'ятати, що майже всі антибіотики пригнічують імунітет. Напруженість останнього вища у тих людей, які не користувались антибіо¬тиками. Цим, мабуть, пояснюється частіше реципування інфекції у лю¬дей, що лікувались антибіотиками. Тому призначення антибіотиків по¬винно бути добре аргументованим. Але у антибіотиків є чимало й інших побічних впливів. Це насамперед алергічні реакції на них, особливо на препарати з групи пеніцилінів. Алергічні реакції варіюють від нерізко виражених, що обмежуються виси-панням на шкірі та слизових оболон¬ках, набряком їх, диспепсичними проявами тощо, до дуже тяжких і навіть смертельних (анафілактичний шок). З огляду на це у хворого перед призначенням йому антибіотиків по¬трібно зібрати відомості про пере¬носність ним ліків взагалі і антибіо¬тиків, зокрема, особливо з групи пе¬ніцилінів. Крім того, у хворих, що мають підвищену чутливість, треба провести пробу на пеніцилін (інтра-дермальну, ін'єкційну чи поверхне¬во-шкірну).