Збереження психологічного, емоційновольового здоров’я школяра як важливе завдання школи

Дослідженнями інституту, КМАПО, Харківського інституту ОЗДП та ряду наукових колективів країни встановлено, що за час навчання дітей в школі здоров"я їх значно погіршується. Лише 11% хлопчиків та 16% дівчат виходять зі шкільних лав практично здоровими. "Практично" слід розуміти як певне припущення, якого не припускають міжнародні стандарти.

Всесвітня організація охорони здоров"я визначила критерії, додержання яких гарантує здоров"я дітям та учням. Це відповідний фінансовий стан держави, суспільства й школи, життєві стандарти або спосіб життя, а також стан навколишнього середовища. Якщо два чи три критерії не відповідають рівню міжнародних вимог в якійсь країні, там починаються спалахи хвороб у школярів. Проте, крім цих критеріїв, є інші чинники, які призводять до погіршення здоров"я дітей та учнів.

До понять та назв, які вже вийшли за рамки наукової та спеціальної термінології і стали буденними у нашому повсякденному житті та мові, без сумніву, належать і такі слова, як "перенапруження", "стрес". Практично кожна людина вживає їх, хоча далеко не всі знають, що саме означають ці терміни, переважно бачачи за ними щось загрозливе, небезпечне, шкідливе, що може стати причиною багатьох фізичних та психічних розладів, призвести до різних захворювань і спричинитися навіть до смерті.Чим більше розвинена країна, чим вищим є рівень її цивілізації, тим "популярнішим" серед людей є стрес, що сприймається як фактор, що чекає людину чи не на кожному кроці, нависає над нею як грозова хмара, від якої ніде сховатися. Стрес дуже багатогранний у своїх проявах. Але в основі своїй це передусім особливий стан організму, при якому зростають як психологічні навантаження, так і вимоги до збереження фізіологічної стабільності людини. Величезною кількістю наукових досліджень, виконаних за останні 50-60 років у країнах усіх континентів, доведено, що стрес може спровокувати практично будь-яке захворювання. І тому цілком зрозумілим є інтерес до стресу, бажання дізнатися про нього якомога більше, знайти засоби його подолання, запобігання тому. Але виявилось, як це підтвердили численні науковці, що стрес - не тільки зло, з яким потрібно боротися. У відповідних межах - це не тільки біда, а й благо, бо без стресів різного характеру наше життя перетворилося б на безбарвне існування. Стрес - це не лише хвилювання та хвороби, а й елемент тренування та загартовування. За відповідних умов він допомагає підвищенню опірності організму, тренує його захисні механізми. Багаторічна практика свідчить, що стрес може сприяти не тільки появі страждання, а й великої радості, привести людину до вершин творчості. Історія дає безліч прикладів, коли саме в стресовій ситуації людина відкривала в собі Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 53 такі грані можливостей, таланту, про які і не підозрювала раніш! Композитори, художники, поети часто-густо найкращі свої твори створювали, саме переживаючи стресові стани. Отже, поза сумнівом, стрес, що не виходить за рамки того, що нормально переноситься організмом, є вірним союзником людини у безперервній її адаптації, пристосуванні до змін навколишнього середовища. У цьому - величезне соціальне значення стресу. Слід зауважити, що поняття стресу у своєму первинному значенні не пов"язане з жодною кількісною оцінкою, кількісним виміром. Стрес - це реакція організму певної людини, окремого індивіда на подразнення, що перевищило певну (індивідуально відмінну) міру. Отже, стрес це суто індивідуальна реакція, тобто один і той самий подразник у однієї людини викличе фізіологічні зміни, що не виходять за межі норми, в іншої - значні ушкоджуючі зміни, хвороби, серйозні розлади. Більше того, навіть у однієї і тієї ж особи подразник, який не викликав раніше патологічної реакції, за певних обставин і особливого її стану на той момент чи відтінок часу (перевтома, перенесена нещодавно хвороба, відповідні дні циклу у дівчат-підлітків, безсоння напередодні, закоханість та ін.) може стати загрозливо ушкоджуючим і викликати різноманітні небажані наслідки з боку різних систем організму, в тому числі психоемоційні розлади . Слід сказати, що є стресостійкі та стресосхильні люди, що залежить від їх генетичної, вродженої та спадкової компетентності протистояти стресу. Кожна людина має антистресорні системи, або аноксидантні системи захисту. Від їх потужності, активності, повноцінного функціонування багато в чому залежить і характер реакції на стрес, і спроможність справлятися з ним без особливих ушкоджень, або, навпаки, бурхливо реагувати, що може дати дуже небажані зрушення, ушкодження, аж до фатальних. Отже, нема однакового реагування на той чи інший подразник. У громаді, у колективі кожен може зреагувати на той чи інший подразник індивідуально, залежно від особливостей свого здоров"я, виховання, психоемоційної чутливості, від того конкретного стану, фізичного і психічного, який мала людина на час дії стресового подразника. Як же розпізнати стан стресу, щоб уникнути його поглиблення? Найчастішими фізичними ознаками його є: почуття перевтоми, тривоги, роздратованість, головний біль, проблеми з травленням, хронічні запори, почуття напруженості в грудях та внизу шиї, біль у попереку, безсоння, втрата уваги, неефективна праця, погіршення взаємин на роботі і вдома, загальний спад життєвих інтересів та активності. Коли людина у стресі, вона не спроможна ефективно працювати і досягати успіху у будь-якій сфері свого життя. За таких обставин і умов набуває особливого значення запобігання стресу, його небажаним наслідкам. Людина повинна на противагу їм поставити так звані меліори - "покращувачі"-фактори, що підсилюють здатність поборювати стреси. Це корисні для здоров"я звички та здоровий спосіб життя, систематична фізична культура, життєва активність, підтримка позитивного емоційного стану, спокій, злагода 54 та гармонія в особистому житті та стосунках з людьми, психогігієна з установкою адекватного реагування на навколишнє середовище, вміння володіти емоціями, не реагувати бурхливо на дрібне і незначне, готувати себе до зустрічі з труднощами, вміти спокійно їх переборювати, керуватись розумом, аналізом ситуації з передбаченням можливих наслідків. Людині необхідні позитивні емоції. Лікарі в усі часи знали, що смуток, страх, нудьга руйнують тіло, сприяють появі хвороб, прискорюють старість. Радість, навпаки, зміцнює людину, дарує сили і працездатність. Тому, спілкуючись, ми повинні створювати навколо себе атмосферу радості, доброзичливості, сердечності і тепла. Треба всебічно готувати наших дітей для існування в умовах стресу. Тим більше нині: на друге місце серед захворювань школярів висунулися нервові і психічні хвороби. Це не може не непокоїти не тільки лікарів, а й широку громадськість. Очевидно, настав час провести такі спеціальні дослідження: наскільки психологічно готові діти до шкільних стресів, як навчити вчителів індивідуальному підходу до них, наскільки шкільне навчання погіршує здоров"я. А що загальнообов"язкова масова школа погіршує здоров"я своїх вихованців, то тут сумніву немає.Сьогодні у всіх верствах населення постає проблема психологічної підготовленості до тих непростих кризових ситуацій, з якими доводиться стикатися кожному пересічному громадянину у щоденному житті. Недарма психологи стверджують, що в нашому суспільстві панують психологічна депресія, неврівноваженість, відчай і нерідко - агресія.