Збудники гострої специфічної інфекції шляхи проникнення патогенних мікроорганізмів у організм людини та механізми їх агресії. Механізми захисту людини. Патогенез інфекції

Збудники гострої специфічної інфекції

Шляхи проникнення патогенних мікроорганізмів

У організм людини та механізми їх агресії. Механізми захисту людини. Патогенез інфекції

Паличка дифтерії (родина Согу-nebacterium). Аероб чи факультатив¬ний анаероб завдовжки 1—8 мкм, на кінцях має булавоподібні потов¬щення (звідси назва Согупа — булава, ciphter — плівка). Джерелом мікроба є хворі на дифтерію та бацилоносії. Продукує сильні екзотоксини — гісто-токсини, гемолізин та дермо-некротоксин. У ділянці проникнення утворюється плівка з великою кількістю бактерій. Дія токсину зумов¬лює некроз і дифтерійне запалення сли¬зових оболонок. У разі всмоктування їх виникає ураження нервової системи, міокарда та паренхіматозних органів.

Паличка сибірки —Bacillus anth-racis. Спричинює захворювання лю¬дей і тварин. Назва походить від епі¬демії захворювання у Сибіру в 1786— 1788 та 1875 pp. Це велика паличка з обрубаними та увігнутими кінцями, завдовжки 5—ІОмкм. Розташовуєть¬ся поодиноко та попарно, а в мазку з осаду культури утворює довгі лан¬цюжки. Грампозитивна. Утворює спори в центрі клітини. При темпе¬ратурі понад 42 °С і нижче 18 °С спори не утворюються. Аероб і факультатив¬ний анаероб. Виробляє токсини — запальний та летальний, який бере участь у патогенезі інфекції, а також імуногенний (протективний). Вегета¬тивні форми нестійкі і гинуть при тем¬пературі 80 °С через 3—5 хв. Спори ги¬нуть у автоклаві при температурі 120 °С за 15 хв.

Джерелом інфекції для людини є хвора на сибірку тварина (м'ясо, шкіра, шерсть, кістки, навіть тва¬рин, що давно загинули). Інкубац¬ійний період — 3—5 діб. Форми хво¬роби — шкірна, кишкова, легенева та септична. Постійний імунітет має ан¬тимікробний характер.

Паличка правцю (Clostridium teta-ni) — паличка завдовжки 4— 10 мкм, що утворює кінцеві спо¬ри, які надають мікробу форми ба¬рабанної палички. Грампозитивна. Рухома. Продукує сильний екзо¬токсин, який складається з 2 ком¬понентів — тетаноспазміну та тета-ногемолізину. У разі орального вве¬дення токсин інактивується і тому неотруйний. Імунітет антитоксич¬ний. Паличка живе в кишечнику тварин і людини і з їх екскремента¬ми потрапляє в землю, де може довго зберігатись на великій глибині (до 1 м). Особливо велику кількість містять добре угноєні землі.

Сказ (Lyssa, rabies) спричинюєть¬ся вірусом, який живе в кишечнику гризунів та хижаків. Періодичні за¬хворювання спостерігаються після по¬силеного розмноження гризунів. Лю-дина зарахується при укусах й навіть облизуванні пошкодженої шкіри чи слизових оболонок хворими тварина¬ми — собаками, лисицями, вовками. Поширюється нервами і, досягнувши спинного та головного мозку, уражує їх нейрони.

ЗБУДНИКИ ГОСТРОЇ АНАЕРОБНОЇ (ГАЗОВОЇ) ІНФЕКЦІЇ

СІ. hystoliticum — паличка завдов¬жки 3—5 мкм. Грампозитивна, ана¬ероб, споротворча. Не ферментує вуглеводи. Утворює багато сірковод¬ню. Виробляє А-токсин (летальний і некротичний), р-токсин (колагена-за), гематоксин (протеїназа), а та¬кож е-гемолізин. Головний остоксин. Зустрічається дуже рідко (у 2—3% хворих).

При анаеробній клостридіальній інфекції у досліджуваному матеріалі завжди з рани висівають асоціації анаеро¬бів з іншими мікробами.

Усі види клостридій спричинюють зараження у разі потрапляння їх у рану. Як мешканці товстої кишки вони най¬частіше забруднюють рани, що лока¬лізуються на нижніх кінцівках, сідни-цях та промежині. Інфекція може ускладнювати також операційні рани на травному каналі, а також рани після ампутації нижньої кінцівки з приводу атеросклеротичної гангрени. Поширен¬ню інфекції сприяють крововтрата, фізичне виснаження, переохолоджен¬ня, психотравма тощо.

Шляхи проникнення мікроорганіз¬мів у тканини і порожнини тіла. Місце проникнення збудника інфекції в організм називають воротами інфек¬ції. Мікрофлора, що спричиняє хі¬рургічну інфекцію, проникає в орга¬нізм різними шляхами — контактним, повітряно-крапельним та повітряно-пиловим ззовні, переважно через пошкодження шкіри та слизових обо¬лонок, рідше — з ендогенних джерел. Порушення цілості загального покри¬ву виникають головним чином унаслі¬док механічних травм (рани, садна, подряпини, укуси тощо) і фізич¬них — термічної (опіки, відморожен¬ня), електричної та радіаційної, а також хімічної (опіки внаслідок дії кислот, основ, інших хімічних речо¬вин). Механічні пошкодження можуть бути як значними за розмірами (рани різного походження, відкриті перело¬ми тощо), так і невеликими, так зва¬ними мікротравмами, на які не завж¬ди людина, особливо під час робо¬ти, звертає належну увагу. Подібні до механічних мікротравм пошкоджен¬ня можуть виникати внаслідок укусів та ужалення різноманітних комах — комарів, ос, бджіл, джмелів, оводів, кліщів тощо. Комахи, поряд із меха¬