Здоров’я населення в системі відтворення трудового потенціалу

Відтворення трудового потенціалу – це процес відновлення його кількісно-якісних характеристик шляхом безперервної зміни поколінь, набуття молодими людьми психофізіологічних, інтелектуальних, соціальних, духовних, ментальних, професійних рис для повноцінного заміщення робочої сили в економіці країни. Відтворення трудового потенціалу характеризується складністю та багатовимірністю, оскільки відбувається в умовах оновлення суспільних відносин, глобалізаційних, інтеграційних процесів, структурних змін в економіці за рахунок інноваційного розвитку. Підвищуються вимоги до етапу відтворення трудового потенціалу, який має формувати людину як активного суб’єкта сучасного трудового процесу. Найвагомішою потребою економіки є збереження і розвиток здоров’я населення вже на етапі відтворювального процесу, оскільки стан здоров’я впливає на кількісні параметри людського потенціалу, є базою формування всіх інших якісних характеристик робочої сили. Стан здоров’я людини визначає її соціальне самопочуття, світосприйняття, спроможність повноцінно реалізувати свій потенціал у індивідуальній та суспільній діяльності, є індикатором соціально-економічного розвитку країни. Немає більш значущої цінності для людини ніж фізичне, соціальне та психічне здоров’я.

Останнім часом спостерігається актуалізація наукових досліджень із визначення стану здоров’я і життєздатності населення України, виділення специфічних рис та обґрунтування можливостей поліпшення демографічних характеристик. Зокрема, дослідженнями відтворення здоров’я суспільства займаються вчені Стешенко В., Піскунов В., Глуханова Г., Хижняк М. та інші. Підвищена увага науковців до проблем фізичного розвитку людини обумовлена низкою причин. По-перше, в Україні наявна демографічна криза, про що свідчать надто низькі показники природного приросту населення. По-друге, здоров’я населення під впливом несприятливого екологічного середовища, низьких матеріальних можливостей суспільства щодо відтворення трудового потенціалу, психологічних навантажень на людину дедалі погіршується. По-третє, не працює державний механізм регулювання демографічних процесів у суспільстві, прийняті законодавчі акти з демографічної політики не мають реальних підстав до її ефективного впровадження, оскільки відсутня економічна база реалізації демографічних орієнтирів.

Державне регулювання демографічних процесів у країні повинно бути засноване на вивченні територіальних особливостей стану здоров’я населення, оскільки регіональна диференціація за показниками захворюваності, смертності населення є вагомою, території відрізняються особливими умовами розвитку трудового потенціалу. Найглибші порушення демографічного відтворення населення спостерігаються у промислово розвинутих регіонах, зокрема в Донецькій області. Донеччина є однією із найпотужніших виробничих ланок національної економіки, де наявні демографічна, екологічна катастрофи, що призводять до втрат трудового потенціалу.

Метою статті є оцінка стану здоров’я населення в регіонах України, вагомості впливу рівня захворюваності на стан трудового потенціалу. Особливе місце приділено проблемам фізичного розвитку населення Донецької області, окресленню пріоритетних напрямів демографічного розвитку Донецького регіону. Оцінку потенціалу здоров’я проведено з використанням офіційної статистичної інформації щодо тенденцій захворюваності і фізичного розвитку населення. Вагомим доповненням до статистичного аналізу є соціологічні оцінки стану здоров’я і можливостей його поліпшення населенням Донецької області, отримані під час вибіркових обстежень Держкомстату України „Базова захищеність населення України”, проведених у 2000, 2002-2004 рр. (щорічно вибірка складає в Україні більше 9 тис. осіб, у Донецькій області у 2000 р. – 818 осіб, у 2002 р. – 1030 осіб, у 2003 р. – 1028 осіб, у 2004 р. - 1030 осіб, що репрезентують населення за статтю, віком, статусом економічної активності, місцем проживання).Для комплексної оцінки потенціалу життєздатності населення у працездатному віці були розраховані показники реальної тривалості трудового життя за регіонами України (базою для розрахунків є таблиці смертності). Потенціал трудового життя людини розраховується як різниця між віком закінчення трудового життя і віком вступу до нього. Тобто реальна тривалість трудового життя вимірюється з урахуванням смертності населення в працездатному віці. Донецька область серед регіонів України посідає 24 місце за показником втрат трудового потенціалу, який дорівнює 4,41 р. трудового життя на одну працездатну людину і є вищим за середньоукраїнський на 0,72 р. Демографічна ціна, сплачена Донецькою областю внаслідок згубної політики інтенсифікації виробництва без урахування людського чинника, складає більше 12,4 млн. людино-років сукупних втрат трудового потенціалу. Вищими ніж у Донецькій області є втрати трудового потенціалу у Миколаївській (4,8 років), Одеській (4,47), Херсонській (4,44) областях. Найменших втрат зазнають західні регіони, де наявні кращі екологічні умови формування трудового потенціалу, серед них Тернопільська (2,78), Чернівецька (2,78), Львівська (2,93), Закарпатська (2,96) області. Коефіцієнт міжрегіональної диференціації за цим показником дорівнює 1,7.

Причинами значних втрат трудового потенціалу у Донецькій області є високі показники смертності та захворюваності населення (за 90-ті роки кількість вперше зареєстрованих захворювань у розрахунку на 100 тис. населення зросла на 6,1%), а також погіршення показників репродуктивного здоров’я і здоров’я новонароджених. При чисельності постійного населення 4,708 млн. осіб у 2003 р. [3] зареєстровано 7,9 млн. загальних захворювань, тобто на кожну людину припадає майже 2 захворювання, причому біля 3 млн захворювань - уперше встановлені в житті. Спостерігається позитивна тенденція до зниження в абсолютному вимірі показника загальної захворюваності, однак у відносному розрахунку (на 100 тис. населення) рівень цього показника значно погіршився (від 154,4 тис. випадків захворювань у 2000 р. до 167,6 тис. – у 2003 р.). Дуже прикро, що серед хворих третину складають діти та підлітки, які є майбутньою робочою силою. Часто обмеженість використання їх трудового потенціалу закладається ще на ранній стадії життя.