Імунопрофілактика та інфекційна захворюваність у дітей
Вакцинація проти епідемічного паротиту в Україні є обов'язковою і передбачає введення дози у віці 12-15 місяців та в 6 років. Подібно до краснухи, зважаючи на більш тяжкий перебіг епідемічного паротиту серед юнаків, в Україні передбачено щеплення у 15 років для хлопчиків. Хоча захворюваність в Україні залишається високою (за 2002 рік в середньому по Україні 164,73 на 100 тис. дитячого населення), відмічається стійка тенденція до її зниження за останні роки (рис. 6). Охоплення щепленням проти епідемічного паротиту (паротит-1, та паротит-2) залишається недостатнім. У середньому по Україні у 2002 році відмічено зменшення охоплення вакцинацією паротит-1 з 83,7 % у 2001 році до 78,4 % у 2002 році. Ще меншим було охоплення паротит-2 — 49,5 % в середньому по Україні. Охоплення вакцинацією паротит-1 в Україні за останні роки відображено на рисунку 7.
Обов'язковим до щеплення в Україні є вірусний гепатит В. Доцільність обов'язкового щеплення дітей обґрунтовується високим ризиком хронічного перебігу вірусного гепатиту В у дітей. Так, у новонароджених ризик хронізації даного вірусного захворювання становить 80-90 %, дітей 5 років — близько 25-50 %, а це підвищує ймовірність розвитку первинного раку печінки у 300 разів. Таким чином, використання вакцини проти гепатиту В має опосередкований вплив на профілактику раку печінки, особливо в дитячому віці. Аналогічно до ситуації з охопленням вакцинацією щодо краснухи, охоплення вакцинацією проти гепатиту В є недостатнім для встановлення контролю над даною інфекцією в Україні (за 2002 рік охоплення склало 48,6 % у дітей до 1 року, серед інших — 37,3 %), що обґрунтовує стабільну захворюваність на гострий гепатит В (4,1-5,0 на 100 тис. дітей). Проте в останні роки спостерігається тенденція до поступового збільшення охоплення даним щепленням (у 2000 році охоплення дітей до 1 року складало 4 %).В Україні обов'язковою є вакцинація проти туберкульозу усіх новонароджених, а також передбачені ревакцинації у 7 та 14 років при негативних результатах проби Манту. Такий підхід обґрунтований тим, що вакцинація БЦЖ запобігає виникненню генералізованих форм туберкульозу у дітей раннього віку, а також рекомендована ВООЗ в умовах епідемії. Охоплення щепленням проти туберкульозу у 2002 році в Україні в цілому залишається на високому рівні серед новонароджених — 98,7 %, цей показник є вищим порівняно з 2001 роком (97,6 %). Охоплення ревакцинацією в 7 та 14 років є нижчим — 95,0 %.На відміну від України, у більшості західних країн планово проводиться вакцинація проти інфекції, що викликана Haemophilus influenzae тип b (Ніb). В етіологічній структурі бактеріальних менінгітів у західних країнах Ніb складає 30-50 %, крім того, він є причиною пневмоній, отитів, артритів, флегмон. Найчастіше даний збудник вражає дітей віком до 5 років. Введення до рутинної вакцинації дітей щеплення проти Ніb у 70-ті рр. ХХ ст. у західних країнах призвело до того, що менінгіти Ніb-етіології практично не зустрічаються, відповідно зменшилася захворюваність на гнійні менінгіти бактеріальної етіології. Поширення Ніb в Україні вивчене недостатньо, що не дозволяє обґрунтувати необхідність введення до календаря щеплень рутинної вакцинації проти Ніb. Вакцинація проти Ніb в Україні рекомендована окремим групам пацієнтів, що регламентовано наказом МОЗ України від 31.10.2000 р. № 276.Подібно до Ніb, до переліку рекомендованих щеплень відносять вакцинацію проти менінгококової та пневмококової інфекцій, вірусного гепатиту А, грипу тощо. Офіційна статистика щодо цих щеплень не ведеться.У перспективі кількість хвороб, проти яких будуть вакцинувати, значно збільшиться, що закономірно поставить проблему кількості ін'єкцій. Вирішенням цього питання може бути створення нових комбінованих вакцин, коли за одну ін'єкцію дитина отримувала б усі призначені за віком вакцини. В Україні на сьогодні зареєстровані пента- та гексавалентні комбіновані вакцини, що широко використовуються в західних країнах. Підґрунтям для створення таких вакцин є знання в області імунології, що заперечують можливість "антигенного перевантаження" та "відволікання імунної системи" за даних умов.На завершення хотілося б зауважити, що у вакцинопрофілактиці інфекційних захворювань залишаються невирішеними деякі проблеми: імуногенність інактивованих вакцин, покращення очищення вакцинальних препаратів, зменшення вартості препаратів. Реальної альтернативи у профілактиці життєвонебезпечних інфекцій на сьогодні не існує.
Література
[1] Майер К.-П. Гепатит и последствия гепатита.: Пер. с нем. — М.: ГЭОТАР, Медицина, 1999. — 432 с.
[2] Наказ МОЗ України від 31.10.2000 р. № 276 "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні".
[3] Сміян І. С., Волянська Л. А., Горішня І. Л. та ін. Актуальні питання вакцинопрофілактики інфекційних хвороб у дітей. — Тернопіль, "Укрмедкнига", 2001. — 144 с.
[4] Таточенко В. К., Озерецковский Н. А. Иммунопрофилактика (справочник). — М.: Изд-во Остоженка инвест, 1998. — 140 с.
[5] Учайкин В. Ф., Шамшева О. В. Вакцинопрофилактика: настоящее и будущее. — М.: ГЭОТАР, 2001. — 399 c.
[6] Mandell, Douglas and Bennet's principles and practice of infectious diseases/ Еd. by Gerald L. Mandell, John E. Bennet, Raphael Dolin. — Churchill Livingstone, 1995. — 2803 p.