Лікування негонококового уретриту

В минулому для діагностики негонококового уретриту і уточнення локалізації інфекції використовували двостаканну пробу, однак її специфічність і чутливість не доведені.

Лікування

Загальні рекомендації. Лікар повинен чітко довести до відома хворого інформацію за такими пунктами:

1. Що таке негонококовий уретрит, які його причини і чим він загрожує хворому і його партнерці.

2. Важливість чіткого дотримання призначень, а також можливі побічні ефекти терапії, що проводиться.

3. Важливість обстеження і лікування партнерки.

4. Бажаність утримання від статевого життя до вилікування хворого та його партнерки.5. Як уникнути захворювань, що передаються статевим шляхом.

Основні схеми лікування:

- доксициклін, 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб;

- азитроміцин, 1 г внутрішньо одноразово.

Додаткові схеми:

- еритроміцин 500 мг 2 рази на добу протягом 14 діб;

- офлоксацин 200 мг 2 рази на добу або 400 мг 1 раз на добу протягом 7 днів.

Пацієнту легше пройти курс лікування, який складається з одноразового прийому азитроміцину. Однак переваги даної схеми над тижневим прийомом доксицикліну не доведені. Азитроміцин рекомендується використовувати у тих пацієнтів, які безвідповідально ставляться до процесу лікування. Лікування статевих партнерів. Усім недавнім статевим партнеркам хворого рекомендується обстеження і профілактичне лікування. За який термін необхідно виявляти партнерок — точно не відомо. Вважається, що якщо уретрит проявляється клінічно, то цей термін становить 6 місяців, а при безсимптомному перебігу — 4 тижні. Лікування проводять за схемами, які застосовуються при неускладненій хламідійній інфекції.

Відомості про всі статеві контакти необхідно отримати вже під час першого огляду. Крім того, у зв’язку з тим, що на контрольний огляд з’являються далеко не всі пацієнти, необхідно отримати письмову згоду на повідомлення всіх партнерок у тому випадку, якщо збудником виявиться Chlamidia trachomatis або Neisseria gonorrhoaea.Якщо у хворого виявлена Chlamidia trachomatis, партнерці показане відповідне лікування — незалежно від того, виявлена у неї самої Chlamidia trachomatis, чи ні. Однак лікування партнерки може бути виправданим навіть якщо у хворого не виявлена Chlamidia trachomatis. Вважається, що це покращує результати лікування самого хворого і знижує ймовірність захворюваності у жінки. Водночас в літературі є багато повідомлень про те, що деяких хворих вдається вилікувати лише після того, як їх партнерки пройшли курс відповідного лікування. Іноді Chlamidia trachomatis виявляється у партнерок тих хворих з уретритами, у яких цей збудник не виявлено.

Контрольний огляд здійснюється через два тижні після початку лікування. При цьому з хворим проводять повторну санітарно-освітню бесіду. Якщо сечовипускання неболюче і виділення з сечовивідного каналу відсутні, то повторний мазок і дослідження початкової порції сечі непотрібні.

Хронічний рецидивуючий негонококовий уретрит

Єдиного погляду на діагностику та лікування хронічного негонококового уретриту не існує. Можливо, його викликає змішана флора. Експерти пропонують вважати негонококовий уретрит хронічним, якщо він триває 1–3 місяці або протягом цього терміну виникає рецидив. Ймовірність хронізації (рецидиву) після лікування гострого уретриту становить 20–60 %.