Лікування потерпілих з травмами
Перша допомога при травмі є однією з найважливіших ланок у процесі ліку¬вання потерпілого. Від її якості і своє¬часності часто залежать не тільки подаль¬ший перебіг хвороби і ефективність ліку¬вання, але нерідко й доля хворого. Ось чому в усьому світі питанню подання першої допомоги приділяється так ба¬гато уваги. З огляду на величезне зна¬чення чинника часу в розвитку усклад¬нень при травмі (деякі з ускладнень, до того ж фатальні, можуть розвинутись протягом кількох хвилин, наприклад, асфіксія при травмі шиї, обличчя, груд¬ної клітки або тяжкий геморагічний шок зі смертельним наслідком при травмі великих поверхнево розташованих судин) першу допомогу потерпілим (особливо зупинку зовнішньої крово¬течі, штучну вентиляцію легень) повинні вміти подавати не тільки медичні пра¬цівники, але й люди з найближчого оточення потерпілого, насамперед спів¬робітники міліції, ДАІ, пожежники.
Первинна оцінка стану потерпілого полягає у з'ясуванні функцій життєво важливих органів та систем організ¬му — дихання, кровообігу та ЦНС. У США та інших західних країнах ця схе¬ма первинного обстеження відома під абревіатурою ABCD, яка з англійської мови перекладається так: A (Airway) — по-вітряпровідний шлях, В (Breathing) — дихання, С (Circulation) — кровообіг, D (disability) — порушення, не¬здатність ЦНС, мозку.
Подаючи першу допомогу потерпі¬лому, треба передусім перевірити прохідність його дихальних шляхів, упевнитись, що немає перешкод для дихання в початкових відділах дихаль¬ного шляху, ротоглотці (землі, крові, блювотних мас, зміщених язика чи інших тканин, уламків щелеп тощо), та встановити наявність чи відсутність ди¬хання, пульсу, притомності. Одночас¬но із зовнішнім оглядом потерпілого треба пересвідчитися, чи нема у нього зовнішньої сильної кровотечі. Виявлені під час первинного обстеження пору¬шення розпочинають лікувати негайно.
Якщо потерпілий непритомний, ле¬жить на спині, його треба повернути набік, щоб блювотні маси не спричи¬нили асфіксію. Якщо він лежить на жи¬воті обличчям униз, голову треба по¬вернути набік.
Якщо ротоглотка потерпілого заби¬та землею чи іншими масами, їх треба обережно видалити з рота, забезпечив¬ши вільний хід повітря, і покласти хво¬рого на бік.
Якщо у хворого вільні дихальні шля¬хи, але немає пульсу і дихання, треба розпочати йому штучну вентиляцію ле¬гень і одночасно закритий масаж серця (серцево-легеневу реанімацію). Най¬ефективнішим способом штучної вен¬тиляції легень є так зване дихання рот до рота або рот до носа через уведену в ніс чи рот трубку. Якщо трубка введе¬на в рот, то закривають пальцями ніс, і навпаки, якщо вона введена в ніс, то рот повинен бути закритим. Той, хто подає допомогу, вдуває повітря через трубку хворому в ритмі 15—20 разів за 1 хв. Якщо такої трубки нема, мож¬на на рот покласти шматок складеної удвічі марлі і вдувати через неї повітря потерпілому прямо в рот, затиснувши пальцами носа. Одночасно зі штучною вентиляцією легень виконують масаж серця. Це роблять у положенні потерпі¬лого на спині та на твердій основі (грунт, асфальт, стіл, щит тощо).
Якщо у хворого є серцебиття, пульс на судинах рук чи хоча б на великих су¬динах, але нема дихання, обмежу¬ються штучною вентиляцією легень, яку виконують до появи спонтанного дихан¬ня. Штучну вентиляцію легень за відсутності серцебиття проводять 15 хв.
Потерпілому із зовнішньою артеріальною (виливання червоного кольо¬ру крові пульсуючим струменем) кро¬вотечею потрібно накласти на ногу чи руку вище від рани (у верхній третині) джгут або добре їх перетягнути (до зу¬пинення кровотечі) гумовою трубкою чи іншим підручним засобом (пояс, бинт тощо) і трохи підняти вгору.
Непритомного чи лежачого потер¬пілого із переломом, як і інших тяжко травмованих, до приїзду машини "швидкої допомоги" або іншого транс¬порту треба захистити від холоду, спе¬ки, дощу, у разі потреби зігріти.
Потерпілих з легкими травмами (що не були в стані непритомності), за відсутності тяжких розладів серцевої діяльності та дихання, а також хворих з накладеним джгутом чи переломом кісток ступні або кисті, взимку можна у міру можливості перенести до приїзду машини "швидкої допомоги" для зі¬грівання в приміщення. У наших умо¬вах першу допомогу подають головним чином спеціальні медичні бригади "Швидкої допомоги", в складі яких зви¬чайно є лікар, рідше фельдшер. Ці бри¬гади оснащені всім потрібним для термі¬нової першої допомоги: для здійснення реанімаційних заходів (штучної венти¬ляції та масажу серця), зупинки крово¬течі з зовнішніх великих судин, накла¬дання транспортної іммобілізації у разі перелому довгих трубчастих кісток ніг та рук, боротьби з травматичним шо¬ком (аналгетики, серцеві засоби, гідро¬кортизон, протишокові рідини тощо). Потерпілих з тяжкою травмою в стані шоку чи із загрозою його розвитку в най¬ближчий час терміново транспортують у найближче хірургічне відділення ра¬йонної, міської чи обласної лікарні, в яких проводиться як лікування критич¬них розладів, так і всебічне обстеження.Травмованим, у яких під час дослі¬дження "першої лінії" не було виявле¬но критичних порушень життєдіяльності, вже на етапі подання першої до¬помоги проводять також деякі дослід¬ження "другої лінії", тобто уточнюють масштаб травми, характер її.