ЛФК при плоскостопості

Стопа складається із дрібних кісточок, з’єднаних між собою зв’язками і м’язами, що утворюють два упругих склепіння – свого роду ресори, пружні при ходьбі – повздовжні і поперечні. Нормальна стопа завдяки внутрішньому склепінні при ходьбі не торкається землі своєю внутрішньою частиною. При вродженій слабкості чи перенапруженні м’язів і зв’язок, що підтримують стопу, вона так якби опускається. Таким чином виникає плоскостопість.

Плоскостопість – це зменшення склепіння стопи, пронація п’ятки та супінаційна контрактура переднього відділу. Плоскостопість буває повздовжня і поперечна. По статистиці плоскостопість відмічається у 7-8% 6-7 річних дітей і більше половини у дорослих людей.

Види плоскостопості:

1. Вроджена плоскостопість нелегко встановити у дитини молодше 5-6 років, так як в більшості дітей є елементи плоскої стопи. При цьому плоска стопа буває вродженою приблизно в3% випадків плоскостопості.

2. Травматична плоскостопість, може сформуватися після перелому п’яточної кістки чи приплюсневих кісток.

3. Рахітна плоскостопість обумовлена нагрузкою тіла на ослаблені кістки стопи.

4. Паралітична плоска стопа утворюється в результаті паралічу м’язів підошви стопи і других м’язів, частіше всього це являється наслідком поліомієліту і зустрічається рідше.

5. Статична плоскостопість – результат ослаблення м’язів гомілки і стопи зв’язочного апарата кісток.

Причин різні: збільшення маси тіла, робота в стоячому положенні, відсутність фізичних нагрузок і др.

При статичній плоскостопості біль може виникати:

- в підошві, в центрі склепіння і у внутрішньому краї п’ятки;

- в стопі в її центральній частині;

- в м’язах гомілки через нагрузку;

- в колінному і суглобі;

- в стегні;

- в попереку.

Біль підсилюється на вечір, часто в області стопи виникає опухлість. Як правило міняється ходьба, вона робиться неуклюжою, носочки розведені в сторони, інколи обмежений об’єм рухів в усіх суглобах стопи. Люди, які страждають плоскостопістю часто втомлюються при ходьбі. При зовнішньому оглядці важко оприділити наявність плоскостопості в початкових стадіях. Для встановлення діагнозу приміняються спеціальні методи, один з них: потрібно намастити ступню яким-небудь жирним кремом і встати (основна стійка: ноги разом) на листок паперу, поставлений на підлогу. Відмічається відбиток стопи – рівним зовнішнім краєм і виямкою по внутрішньому краю.

Потім взяти олівець і домалювати внутрішній край відбитка – провести пряму лінію від подушечки великого пальця ноги до п’ятки. Із самої глибокої точки виямки опустити перпендикуляр до проведеної допоміжної лінії і продовжити його до зовнішнього краю. Вийде лінія, що пересікає всю стопу напоперек. Так ось, пуста порожнистість – намальована самостійно виямка – в нормі повинна займати близько 2/3 цієї лінії. Якщо вона займає половину лінії, то можна сказати про плоскостопість.

Лікування плоскостопості залежить від ступеня деформації стопи і інколи можлива операція. В початкових стадіях велике значення має: формування правильної ходьби, носіння точно підібраного до ноги взуття, використання різного ортопедичного пристосування, спеціальних втулок. Найважливіше - це спеціальні фізичні вправи, в тому числі ходьба босяком по нерівній поверхні, ходьба на пальцях, стрибки і т.д. Основними принципами являється лімфо і кровообіг, зняти біль в гомілці, стопі, укріпити ослаблені м’язи. Для цього назначають спеціальні вправи і масаж. Масаж проводиться в положенні хворого на спині і на животі. Масують всі пальці, особливо перший, стопу з акцентом на внутрішній її край, гомілку, особливо її поверхню.