Методи та методики морфологічного дослідження. Анатомічна, гістологічна та ембріологічна термінології
Перший офіційний список анатомічних термінів було затверджено Німецьким анатомічним товариством у Базелі (1895), і він став відомим як Базельська анатомічна номенклатура (BNA). Тепер у більшості країн світу (в тому числі і в СРСР) застосовують Міжнародну анатомічну номенклатуру, прийняту на IV Міжнародному федеративному конгресі анатомів у Парижі (1955), і тому її називають Паризькою (PNA). Пізніше анатомічну номенклатуру уточнювали на VII—VIII Інтернаціональних конгресах у Нью-Йорку (1960) і Вісбадені (1965), а також на IX, X, XI Всесвітніх конгресах анатомів, гістологів та ембріологів у Ленінграді (1970), Токіо (1975) та Мехіко (1980).
Уперше в історії гістології та ембріології списки відповідних офіційних міжнародних термінів були затверджені в Ленінграді (1970) та уточнені і доповнені в Токіо (1975) і Мехіко (1980).
Здавна вітчизняні вчені намагались розробити російську анатомічну номенклатуру. Так, Н. М. Максимович-Амбодик (1744—1812) створив перший російський анатомічний словник, а П. І. Карузін (1864—1939) на основі BNA опублікував «Словник анатомічних термінів».
Базельську номенклатуру переклали на українську мову та опублікували в 1925 р. Ф. О. Цешківський та О. Г. Черняхівський. Професор О. Г. Черняхівський розробив також українську ембріологічну номенклатуру і надрукував її в «Українських медичних вістях» (1926).Латинські анатомічна, гістологічна та ембріологічна номенклатури вміщують близько 10 000 термінів, які використовують при описі різноманітних морфологічних структур. На основі їх радянські морфологи розробили російську анатомічну, гістологічну та ембріологічну номенклатури, які прийняті VIII Всесоюзним з'їздом анатомів, гістологів та ембріологів у Ташкенті (1974). Ведеться також робота щодо створення відповідних номенклатур українською мовою.
У сучасній ембріології широко користуються такими поняттями: зигота (гр. zygota — спарений) — запліднена яйцеклітина; ембріон (гр. em — в; bryo — рости) — зародок; ектодерма (гр. ektos — зовні; derma — шкіра) — зовнішній зародковий листок; мезодерма (гр. mezos — середній + derma) — середній зародковий листок; ентодерма (гр. entos — всередині + derma) — внутрішній зародковий листок та багато інших. До основних понять відносять клітину (лат. cellula, rp. cytos) і тканину (лат. textus; гр. histos).
Для зручності анатомічного дослідження тіла людини через нього проводять кілька умовних осей та* площин (рис. 1). При цьому людина перебуває у вертикальному положенні, п'ятки торкаються одна одної, а долоні обернені допереду (положення Келлікера). Горизонтальна вісь і відповідна їй площина лежать паралельно горизонту і ділять тіло на верхню і нижню частини, а фронтальна — паралельно поверхні лоба і ділить тіло на передню та задню частини. Сагітальна, або серединна, площина проходить перпендикулярно фронтальній і ділить тіло на праву та ліву половини. Крім того, використовують терміни, які вказують на розміщення органів та напрям частин тіла: передній — anterior; задній — posterior; бічний (латеральний) — lateralis; черевний (вентральний) — ventralis; внутрішній — internus; зовнішній — ех-ternus тощо.
Рис. 1. Лінії розтинів тіла людини. Supinatio (А) і pronatio (5) верхніх кінцівок:
а, б, в — вигляд спереду, збоку та зверху; 1 — серединна сагітальна; 2,3 — бічні сагітальні; 4, 5, 6 — фронтальні; 7, 8, 9 — горизонтальні лінії.
Необхідно пам'ятати, що в основі більшості клінічних термінів лежать терміни анатомічні: pancreas (підшлункова залоза) — панкреатит (запалення підшлункової залози); sinus (пазуха) — синусит (запалення пазухи); bursa (сумка) — бурсит (запалення сумки суглоба) та ін.
У даному підручнику латинські та грецькі найменування вживаються з урахуванням клінічної термінології; знак наголосу сприяє правильному запам'ятовуванню і використанню їх.
Список використаної літератури
1. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. – 2-ге вид., – К.: Вища шк., 1992.
2. Свиридов О.І. «Анатомія людини» – Київ, Вища школа, 2001.
3. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. – К., 1985.
4. Паталогическая анатомия. Струков А.И., Серов В.В., Москва, «Медицина», 1995 г.