Мікроклімат приміщень

Мікроклімат приміщень — це сукупність фізичних чинників та умов навколишнього середовища, які зумовлюють його теп¬ловий стан і впливають на теплообмін людини.

Основними чинниками, які формують мікроклімат при¬міщень, є: температура, швидкість руху та вологість повітря, а також радіаційна температура, тобто середня температура по-верхонь обгороджувальних конструкцій і предметів.

Температура повітря визначається термометрами (ртутни¬ми, спиртовими й електричними та термографами в градусах за шкалою Цельсія.

Середня температура приміщення визначається на рівні зросту людини (1,5 м від підлоги) у п'яти точках: одна з них знаходиться в центрі приміщення, а інші чотири — в його кутах. Після проведення вимірювань визначають середню арифметичну величину, яка і є показником середньої темпе¬ратури. Дослідження повторюють через 10—15 хв.

Величину перепаду температури по горизонталі одержують шляхом визначення різниці температур у трьох точках: на

відстані 0,5 м від зовнішньої стіни, в центрі приміщення та на відстані 0,5 м від внутрішньої стіни.

Величина перепаду температури по вертикалі характеризується різницею в показниках термометрів, які розташовані відповідно на відстані 10 см від підлоги, 1,5 м від підлоги та 10 см від стелі.

Добовий перепад температур ви¬значається шляхом зіставлення по¬казників денної та нічної темпе¬ратур.

Оптимальними у більшості при¬міщень слід вважати: середню тем¬пературу в приміщенні в межах 18— 22 °С, перепади температури по го¬ризонталі та вертикалі — до 2—З °С, добовий перепад — до 2 °С (при ви¬користанні центрального опалення) та до 5 °С (у разі застосування місце¬вого опалення).

У таблиці наведено розрахункові показники температури повітря в різних приміщеннях житлових та лікувально-профілактичних зак¬ладів.

Розрахункові показники температури повітря в житлових будинках та лікувально-профілактичних закладах

Найважливішими показниками фізіоло¬гічних реакцій організму у відповідь на вплив мікрокліматичних параметрів є тем¬пература тіла і шкіри та інтенсивність по¬товиділення. Температуру шкіри визнача¬ють за допомогою електротермометра. Ре¬комендується проводити вимірювання температури шкіри в наступних симетрич¬них точках (справа та зліва): на лобі — 3— 4 см від його середньої лінії, на грудній клітці — на рівні IV-V ребер та по сере¬дині латеральної поверхні плеча і кисті між великим і вказівним пальцями з тильного боку.

Для оцінки інтенсивності потовиділен¬ня використовують йодокрохмальний ме¬тод Мінора. На ділянку шкіри, припудрену крохмалем, прикладають листок фільтру¬вального паперу, змоченого розчином суміші рицинової олії, етилового спирту та 10% настойки йоду. У разі підвищення інтенсивності потовиділення відбувається забарвлення аркуша паперу в темно-синій колір. Якщо синє забарвлення не реєструється або з'являються лише окремі ма¬ленькі точки, можна зробити висновок про те, що мікроклі¬мат відповідає зоні комфорту. Натомість такий стан, за якого з'являються великі темні плями, є ознакою порушення про-цесів терморегуляції.

Життєдіяльність людини неодмінно супроводжується утво¬ренням тепла внаслідок біохімічних процесів, що відбувають¬ся в тканинах і органах. У стані спокою доросла людина в середньому продукує тепла 3,34—6,27 кДж/кг маси тіла за 1 год. Залежно від характеру і важкості роботи, яка виконується, теплопродукція людини коливається в широких межах і під час виконання важкої роботи може сягати 2000 кДж/год і більше. Якщо повністю буде виключено можливість віддачі тепла в навколишнє середовище, температура тіла людини може протягом відносно короткого проміжку часу підвищи¬тися до 42—44 °С, і внаслідок денатурації білків та інших при¬чин така гіпертермія неминуче призведе до смерті.

Житло призначене насамперед для захисту людей від впливу несприятливих метеорологічних: холоду спеки, вітру, атмосферних опадів. У житлі мають бути створені оптимальні умови перебування, які відповідають культурним потребам людини і її творчих сил зміцненню здоров’я і запобігання захворюванням.