Організація надання акушерсько-гінекологічної допомоги

В епоху патріархату поступово відбувався перехід від кам’яних знарядь праці до металевих, зароджується класове суспільство. Крок вперед робить і акушерська допомога.

В зв’язку з утворенням при рабовласницькому ладі релігійних культів, з’явилась храмова медицина. При храмах влаштовували “медичні” школи (в Єгипті, Вавілоні, Індії), де медицина тісно пов’язувалась з астрологічними прогнозами, що і гальмувало її розвиток. І разом з цим, формувалось професійне лікування та медичні сімейні школи.

Особливістю древньогрецької медицини було те, що вперше зародились різні види лікувальної допомоги: на дому, в амбулаторії і в стаціонарі (так званих лікувальницях – “ятреях”). Допомогу при пологах надавали виключно жінки, яких греки називали “перерізувачками пуповини”.

Акушерки того часу володіли значними знаннями. Так, для діагностики вагітності, вони користувались такими об’єктивними ознаками, як відсутність менструації та апетиту, слинотеча, нудота, поява жовтих плям на обличчі. І поряд з цим діагностували вагітність, наприклад, таким методом: перед очима жінки розтирали червоний камінь, і якщо пилюка попадала жінці в очі, вона вважалась вагітною, якщо ні- вагітність заперечувалась.

Визначним лікарем Стародавньої Греції вважають Гіппократа- “батька медицини”, якому належать такі слова: “Медицина- це єдине знання, що є і наукою і мистецтвом одночасно”. Відома акушерка Фенарета була його матір’ю. Велика праця Гіппократа про медицину, так званий “Гіпократовий збірник”, містить розділи: “Про природу жінки”, “Про жіночі хвороби”, “Про безплідність”.

Поряд з неправильними та помилковими уявленнямипро вагітність(наприклад, що вагітність можна розпізнати по очах жінки, положення плода в матці таке, що ручки плода охоплюють його коліна, а голова знаходиться між ногами; причиною настання пологів є голод, який змушує плід відштовхнутись ногами від дна матки і з’являтись на світ ). Гіппократ вірно вважав, що однією з ознак вагітності є відсутність менструації; що діарея та тенезми загрожують перериванням вагітності, рекомендував раціональні методи лікування при кровотечах в пізніх термінах вагітності (вкласти жінку в ліжко, загальноукріплююча дієта).

В Древньому Римі жив і працював видатний вчений Гален Клавдій (131-200 р. н.е.). Акушерством Гален не займався, але своїм вивченням анатомії жіночих статевих органів зробив великий внесок у його розвиток. Зокрема, він ділив матку на два відділи- тіло і шийку.В період феодалізму акушерство та гінекологія розвивались слабо, як і вся медична наука. Наука під впливом церкви перетворилась в служницю богослів’я. Пропагувалась догма про “непорочне зачаття”. Церковні фанатики стверджували, що діти можуть народжуватись від диявола. За вимогою церкви, мертвим вагітним обов’язково робили кесарів розтин.

5. Медична деонтологія є складовою частиною процесу лікування хворих. Термін “деонтологія”, введений англійським філософом XVII ст. Бентамом, походить від слів deon- обов’язок і logos- вчення, тобто означає вчення про належне, набір методів і способів, використання яких принесе найбільшу користь для хворих. Деонтологія є частиною медичної етики. Етика, мораль- філософські категорії, що визначають моральні принципи та норми поведінки людини в суспільстві.

Деонтологія конкретна для кожної медичної дисципліни. Особливостями акушерсько-гінекологічної деонтології є те, що медичні працівники стикаються з інтимними моментами життя жінок, часто виникає потреба скласти прогноз стосовно дітородної, менструальної функцій, повідомити чоловікові про стан здоров’я дружини тощо.

Деонтологічні правила регулюють взаємовідносини:

• медичного працівника і хворого;

• медичних працівників між собою;

• медичних працівників і родичів хворого;

• медичного працівника і суспільства.