Проносні і проти проносні засоби
2.Олія рицини. Підвищує перистальтику переважно тонкої кишки. Одержують із насіння рицини – одне із найбільш старих проносних засобів. В дванадцятипалій кишці (початок тонкого кишечника) вона розщеплюється ліпазами підшлункової залози з утворенням гліцерину і ресцинолової кислоти, яка подразнює рецептори тонкого кишечника на всьому його протязі. Гліцерин пом’якшує калові маси. Проносна дія наступає через 2-6 годин після прийому. У міру видалення вмісту кишок, як і продуктів гідролізу олії рицинової, товста кишка розслаблюється. Внаслідок чого можливий тимчасовий запор.Застосування. Призначають дорослим по 15-30 г, а дітям 5-15 г на прийом. Хворим на ентероколіт (запалення кишечника), при хронічному запору у зв’язку з гемороєм. Для підготовки хворих до рентегологічного дослідження органів черевної порожнини, щоб видалити з кишок вміст і гази. Сольові проносні в цьому випадку призначати недоцільно, оскільки після їх застосування гази і рідина в кишках зашишаються.
Олія рицини викликає рефлекторне підвищення моторики матки, тому її можна застосовувати у випадках слабкої пологової діяльності. Для цього призначають 40-50 г.
Також цієї групи належать: олія вазелінова (виводиться в незмінному стані), оливкова, мигдальна, а також риб’ячий жир всі вони сприяють розм’якшенню калових мас і полегшенню їх просування через товсту кишку.
Застосування олії рицинової як проносного засобу (і ні. Олій) протипоказане при отруєнні жиророзчинними отрутами (бензолом, фосфором та ін.), а також після приймання препаратів чоловічої папороті у зв’язку із розчинністю цих речовин у олії прискорюється їх всмоктування і посилюється інтоксикація.
3.Засоби, які діють переважно в товстому кишечнику. ДО цієї групи відносяться засоби рослинного і синтетичного походження. Із рослин використовуються препарати, що містять ацетраглікозиди (ревень, сена, крушина), синтетичні – фенолфталеїн (пурген), ізафенін. Діючою речовиною є не актраглікозиди, а продукти гідролізу (похідні антрахінону – емодин та ін.). Антраглікози гідролізуються повільно і досягають діючої концентрації продуктів розпаду у товстому кишечнику, де і подразнюють рецептори. Тому вони діють в основному в товстому кишечнику. Проносний ефект наступає через 8-10 год. Тому це препарати приймають на ніч (ефект вранці), або ранком. Ці засоби використовують при гострих і хронічних запорах, метеоризмі. Засоби, які містять антраглікозиди, у великих дозах можуть викликати біль у животі. З обережністю їх необхідно призначати вагітним жінкам, хворим із захворюванням печінки, нирок. Використовують препарати з кореня ревень – містить: антраглікозиди, таноглікозиди (в’яжуча дія), смоли та ін. Виготовляють порошок, таблетки, сухий екстрат, сироп. І малих дозах проявляють в’яжучі дію (закріплюючий ефект): таноглікохиди не посилюють, а, навпаки, пригнічують моторику кишок. Зв’язуючись з білками, вони утворюють осад, який захищає рецептори слизової оболонки кишок від подразнення. Таку дію мають препарат в дозі 0,05-0,2 г, а як проносні потрібно приймати 0,5-2 г на прийом. Сироп ревеню як легке проносне в основному використовують у педіатрії.
Із кори крушини використовують сухий екстракт в таблетках, екстракт крушини рідкий (20-40 кр. На прийом). Кора крушини входить до складу препарату раленіл, франгулен.
Листя сени: настій, таблетки з екстракту Сени сухого, імпортні препарати – сенде, пафіол, глаксена, регулакс та ін. Препарати антрасенін, сенадексин.
При тривалому прийомі препаратів організм звикає, можлива побічна дія, щоб уникнути цього краще приймати комбіновані препарати, які обов’язково включають екстракти із листків сени (в малих дозах), а також рослинні волокна, вазелінову олію та ін.: кафіол, регулакс, агіолакс, колі фіг та ні. Також можна використовувати періодично свічки з гліцерином, бісакодилом.
Подібні з антраглікозидними препаратами є синтетичні: фенолфталеїн, ізафенін, басікодил і комбінації на їх основі ізаман, гуталакс. Показит до застосування ті ж самі, можуть з ними чергуватись, щоб запобігти звикання і втрати проносної дії. Через побічну дію феналфтаміну (кумуляція, подразнення нирок, висипи на шкірі) зараз мало використовується. Ізафенін порівняно з фенолфталеїном має активнішу проносну дію, менш токсичніші і не подразнює нирок. Його можна призначати вагітним жінкам, дітям, хворим на захворювання нирок.
4.Проносні засоби, які збільшують об’єм вмісту кишечника. До них відносяться продукти харчування і лікарські препарати, як багаті рослинними важко перетравленими волокнами. Хронічні запори часто зумовлюються зміною в харчуванні людей, переходом до більш концентрованих продуктів. Кількість продуктів багатих рослинною клітковиною все зменшується. Проносні цієї групи використовують з метою замістити нестачу і практично не мають побічних ефектів навіть при тривалому застосуванні.