Процес дихання та його патології

Рис. 1.

Зовнішня частина носа утворена трикутним кістково-хрящовим кістяком, що покритий шкірою; два овальних отвори на нижній поверхні ноздрів відкриваються кожне в клиноподібну порожнину носа. Ці порожнини розділені перегородкою. Три легені губчатих завитка (раковини) видаються з бічних стінок ніздрів, частково розділяючи порожнини на чотири незамкнутих проходи (носові ходи). Порожнина носа вистелена багато васкуляризованої слизу¬ватої оболонки. Численні тверді волоски, а також постачені рісничками епітеліальні і бокаловидні клітки служать для очищення вдихуваного повітря від твердих часток. У верхній частині порожнини лежать нюхові клітки.

Гортань лежить між трахеєю і коренем язика. Порожнина гортані розділена двома складками слизуватої оболонки, що не цілком сходяться по середній лінії. Простір між цими складками - голосова щілина захищена пластинкою волокнистого хряща - надгортанником (мал. 2). По краях голосової щілини в слизуватій оболонці лежать фіброзні еластичні зв'язування, що називаються нижніми, чи щирими, голосовими складками (зв'язуваннями). Над ними знаходяться помилкові голосові складки, що захищають щирі голосові складки і зберігають їх вологими; вони допомагають також затримувати подих, а при ковтанні перешкоджають улученню їжі в гортань. (мал. 1) Спеціалізовані м'язи натягають і розслаблюють щирі і помилкові

Рис. 2

голосові складки. Ці м'язи відіграють важливу роль при фонації, а також перешкоджають улученню яких-небудь часток у дихальні шляхи.

Трахея починається в нижнього кінця гортані (мал. 3) і спускається в грудну порожнину, де поділяється на правий і лівий бронхи; стінка її утворена сполучною тканиною і хрящем. У більшості ссавців хрящі утворять неповні кільця. Частини, що примикають до стравоходу, заміщені фіброзним зв'язуванням. Правий бронх звичайно коротше і ширше лівого. Ввійшовши в легені, головні бронхи поступово поділяються на усе більш дрібні трубки (бронхіоли), самі дрібні з кінцевих бронхіол є останнім елементом воздухоносних шляхів. Від гортані до кінцевих бронхіол трубки вистелені миготливим епітелієм.

Рис. 3

Легені.

У цілому легені мають вид губчатих, пористих конусоподібних утворень, що лежать про обидві половинах грудної порожнини.Найменший структурний елемент легені - часточка (мал.4 .)

складається з кінцевої бронхіоли, що веде в легеневу бронхіолу

і альвеолярний мішок. Стінки легеневої бронхіоли й альвеолярного мішка утворять поглиблення-альвеоли. Така структура легень збільшує їхню дихальну поверхню, що у 50-100 разів перевищує поверхню тіла. Відносна величина поверхні, через яку в легеніх відбувається газообмін, більше у тварин з високою активністю і рухливістю. Стінки альвеол складаються з одного шару епітеліальних кліток і оточені легеневими капілярами. Внутрішня поверхня альвеоли покрита поверхнево-активною речовиною сурфактантом.

Рис.4

Як думають, сурфактант є продуктом секреції гранулярних кліток. Окрема альвеола, що тісно стикається із сусідніми структурами, має форму неправильного багатогранника і приблизні розміри до 250 мкм. Прийнято вважати, що загальна поверхня альвеол, через яку здійснюється газообмін, експоненциально залежить від ваги тіла. З віком відзначається зменшення площі поверхні альвеол.

Плевра.

Кожна легені оточена мішком - плеврою (мал.5). Зовнішній (париетальний) листок плеври примикає

до внутрішньої поверхні грудної стінки і діафрагмі, внутрішній (вісцеральний) покриває легені. Щілина між листками називається плевральною порожниною. При русі грудної клітки внутрішній листок звичайно легко сковзає по зовнішньому. Тиск у плевральній порожнині завжди менше атмосферного (негативне). В умовах спокою внутріплевральний тиск у людини в середньому на 4,5 торр нижче атмосферного (-4,5 торр). Межплевральний простір між легенями називається средостінням; у ньому знаходяться трахея, зобна залоза (тимус) і серце з великими судинами, лімфатичні вузли і стравохід.