Психологічна та психотерапевтична допомога хворим на вірусний гепатит з врахуванням рівня захворюваності по Снятинському районі
Вірусний гепатит А
Вірусний гепатит (хвороба Боткіна) – це гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом А, характеризується ураженням печінки, порушенням обміну речовин, нерідко – жовтяницею.
Етіологія. Вірус РНК – родина ентеровірусів. Вірус стійкий при кімнатній температурі, зберігається протягом кількох місяців, чутливий до формаліну, розчинів хлораміну і хлорного вапна. Стійкий до заморожування (при температурі 200с зберігає життєдіяльність 20 років).
Епідеміологія. Рівень захворювань на гепатит А залежить від санітарно-гігієнічного стану територій.
Джерело інфекції – хвороба людини. Найбільш небезпечними є без жовтяничний і безсимптомні форми хвороби. Виділення вірусу починається в кінці інкубаційного періоду і протягом першого тижня жовтяниці. Механізм передачі – фекально-оральний, водно-побутовий. Доза зараження – 100 тис. вірусних частинок. Сезонність – осінньо-зимова. Сприйнятливість: діти, великі колективи людей, їх скупчення в закритих приміщеннях. Імунітет – тривалий, можливо, по життєвий.
Патогенез. Збудник вірусного гепатиту А через шлунково-кишковий тракт потрапляє в ендотелій тонкої кишки (тут розмножується) в мезинтеральні вузли, звідки гематогенно потрапляє в печінку, потім пошкоджує гепатоцити і разом з жовчу потрапляє в товсту кишку і виділяється з фекаліями. Носійства після перенесення хвороби немає. Ускладнень немає, але якщо до того була уражена печінка, або хронічна інтоксикація алкоголем, наркотичними, лікарськими речовинами, також в ослаблених осіб може бути блискавична форма хвороби, коматозна форма, що призводить до гострого некрозу печінки.
Клініка. Інкубаційний період – 7-50 днів. В протіканні хвороби розрізняють початковий період – перед жовтяничний, який в середньому триває 1 тиждень, але може тривати і довше. Для цього періоду характерними є загальна слабість, відчуття втоми, відсутність апетиту. Хворого турбує важкість в підложечній ділянці, відрижка. Інколи хвороба супроводжується біллю в суглобах. В цей період спостерігається короткочасне підвищення температури тіла і незначна біль, болючість при пальпації в ділянці дещо збільшеної печінки. Одним із ранніх проявів хвороби є – зміна кольору сечі: вона темного кольору. Випорожнення можуть бути безколірними. Період розпалу хвороби – жовтяничний, тривалістю 2-4 тижні, характеризується появою різної інтенсивності жовтяниці склер , м’якого піднебіння, потім і шкіри. У важких випадках спостерігається кровотеча з носа і ясен. Можуть бути і геморагічні висипи на шкірі і слизових оболонках. Іноді спостерігається свербіння шкіри.
Для вірусного гепатиту характерним є падіння артеріального тиску, брадикардія, збільшення печінки й селезінки. У крові лейкопенія з відносним лімфоцитозом, ШОЕ зменшена. Кількість білірубіна в крові збільшена (в нормі 5,5 – 19,5 ммоль/л). Нерідко знижений вміст холестерину. Змінені функціональні проби печінки. Відзначається зниження протромбінового індексу. Раннім лабораторним вірусного гепатиту є збільшення активності ферментів – амінотрансферази і альдолази. При гепатиті А з допомогою імуноелектронної мікроскопії у випорожненнях знаходяться віруси.
Психологічна та психотерапевтична допомога хворим при вірусному гепатиті.
Інфекційна лікарня за своєю організацією та особливостями контингенту хворих якісно відрізняється від усіх інших лікувальних закладів, передусім в наслідок контагіозності інфекційних захворювань. Найбільшу частину від госпіталізованих в інфекційний стаціонар пацієнтів складають хворі на вірусні гепатити. Незважаючи на тенденцію до збільшення питомої частки хворих на вірусний гепатит, що лікуються амбулаторно, найчастіше вірусний гепатит вимагає стаціонарного лікування – як з клінічних, так і з епідемічних міркувань.
Більшість хворих на вірусний гепатит становлять особи молодого віку. Крім того, хвороба триває відносно короткочасно; переважають легкі форми її перебігу. У багатьох випадках відновлення самопочуття передує клінічному одужанню. Усе це обумовлює певну специфіку психологічних труднощів з якими все частіше доводиться стикатися при лікуванні й догляді хворих на вірусний гепатит.
Досить поширеними явищами є різноманітні варіанти неадекватного ставлення пацієнтів до своєї хвороби та лікування. Іноді при цьому спостерігаються неадекватні невротичні реакції, схильність до перебільшення тяжкості хвороби, побоювання через її “заразність”. Але більш поширеною є зворотна картина – недооцінка небезпеки хвороби, відмова від терапії та перебування в стаціонарі. Мають місце і своєрідні погляди пацієнтів на лікування – впевненість щодо необхідності якомога більшого застосування медикаментів або, навпаки, - думка про нібито якомога більшу згубну побічну дію деяких ліків. В будь в якому випадку, коли сприйняття хворим ситуації, пов’язаної з хворобою, не відповідає реальності, існує загроза непорозумінню між лікарем і пацієнтом, що зрештою, негативно впливає повному лікуванню та підвищує ризик виникнення ускладнення і несприятливих наслідків.Я з’ясувала, що поведінкові і психологічні зміни у хворих на вірусний гепатит потребують необхідного психологічного “забезпечення” лікувального процесу, також необхідним є втілення кваліфікаційної психологічної роботи. У роботі з хворими на вірусний гепатит зустрічається відмова хворих від повних терапевтичних і діагностичних заходів, порушення лікувального режиму, різноманітні конфліктні ситуації, тому вирішення цих питань потребує професійного підходу з боку медичної сестри. Особливої уваги потребують особи з психологічними та поведінковими порушеннями внаслідок вживання психоактивних речовин, питома вага яких серед хворих на вірусний гепатит в останній час значно зросла.