Психосоматичні розлади та їх лікування

Класифікація нейролептиков 1. Похідні фенотіазину: аміназин (хлорпромазин, торазин), пропазин (спарин, френіл); левопромазин (тізерцин); діпразин (піпольфен); терален (метилпромазин); трифлуоперазин (трифтазин, стелазин); етаперазин (перфеназин); метеразин (прохлорперазин); френолон (метофеназин); тіоридазин (сонапакс, меллерил, ридазин); фторфеназин (сиквалон); неулептил (перициазин); хлорпротиксен. 2. Група бутерофенону: галоперидол (галофен); трифлуперидол (триседил); дроперидол. 3. Бензаміди: еглоніл (сульпірид); тіаприд (тіалпридал). 4. Атипові нейролептики: рисперидон (рисполент); олазапін (зипрекс). Серед нейролептиків найбільш широко використовується Еглоніл. Еглоніл належить до генерації атипових антипсихотиків та найбільшою мірою відповідає вимогам до психотропних препаратів при психосоматичних захворюваннях. Найважливішими перевагами Еглонілу є висока ефективність по відношенню до комплексу психічних та соматичних симптомів, швидке настання дії і дуже сприятлива переносимість для хворих усіх вікових груп. Еглонілу (сульпірид) притаманна антидепресивна, антиіпохондрична, антифобічна властивість. У залежності від дози та типу реагування нервової системи Еглоніл може мати активуючу або седативну дію. У малих дозах (50-200 мг) Еглоніл проявляє активуючу дію (покращення настрою, уваги, пам’яті, адаптації в суспільстві), антиапатичну, антитривожно-апатичну дію. Крім психотропних ефектів, чинить протиблювотний та протидиспептичний ефекти, які більш виражені, ніж у класичних блокаторів дофамінових рецепторів (метоклопрамід). За рахунок цього при виразковій хворобі сприяє загоєнню виразкового дефекту (прискорює епітелізацію, зменшує зону запалення), нормалізує мікроциркуляцію в слизовій оболонці шлунка та 12-палої кишки, покращує моторно-евакуаторну функцію шлунка, тонкої кишки, сприяє спорожненню протоків підшлункової залози, жовчних шляхів та міхура, оскільки усуває спазм сфінктера Одді. Еглоніл у значній мірі знижує секреторну функцію шлунка, але не впливає на базальну або стимульовану шлункову кислотність. Механізм дії насамперед зумовлений тим, що він селективно зв’язується з дофаміновими рецепторами і не зв’язується з іншими типами рецепторів. Еглоніл виявляє переважну спорідненість до дофамінових рецепторів Д2, Д3, Д4, особливо в лімбічних ділянках головного мозку, не впливаючи при цьому на Д1 і Д5 дофамінергічні рецептори. З останньою обставиною пов’язаний низький рівень екстрапірамідних побічних ефектів у Еглонілу, що у свою чергу, зумовлено слабким проникненням його через гематоенцефалічний бар’єр. Для препарату характерний ефект блокади периферичних дофамінових рецепторів у кровоносних судинах і гладенькій мускулатурі шлунково-кишкового тракту, що зумовлює вищеозначені ефекти. Еглоніл повільно всмоктується, максимальна концентрація в крові після перорального прийому досягається через 3-6 годин, а максимальний терапевтичний ефект настає на другий день лікування. При припиненні лікування Еглонілом відсутні ефекти звикання та абстинентний синдром. У клініці гастроентерології Еглоніл застосовують у дозі 50-100 мг 2 рази на день протягом 3 тижнів (ранком та пообіді), а у випадках виражених психосоматичних розладів внутрішньовенно крапельно по 100 мг на 100,0 мл 0,9% розчину NaCl 1 раз на день протягом 5-10 днів або внутрішньом’язово 100 мг 1-2 рази на день 1-2 тижня. Далі продовжують підтримуюче лікування Еглонілом у дозі 50-100 мг на добу терміном від 1 до 3 місяців.

Ноотропи Ноотропи відносяться до основних препаратів при лікуванні ПСР. Вони не чинять негативних впливів на функції внутрішніх органів, не виявляють ознак поведінкової токсичності, не вступають у взаємодію з соматотропними препаратами. При передозуванні їх застосування може супроводжуватися незначним зниженням порога судомної готовності та транзиторними порушеннями сну. Ноотропи позитивно впливають на астенічні розлади, мігренєподібні та алгічні реакції, коматозні стани, купірують побічні ефекти психотропних засобів. Ноотропи підтримують енергетичні та пластичні процеси у ЦНС на високому рівні, дозволяють зберегти в умовах стресу адекватну увагу, розпізнавальні та затямлюючі функції мозку, підвищують головним чином пасивну стійкість та чинять нормалізуючу дію при тривалих стресах і постстресорних станах, які часто зустрічаються при хронічних захворюваннях органів травлення. Одним з механізмів дії ноотропів є вплив на систему збуджуючих медіаторних амінокислот, у тому числі глутамінової кислоти, що призводить до перебудови пластичного метаболізму нейронів і підвищенню їх синтетичної активності в умовах подовжених, виснажливих навантажень – тривалих стресів.Класифікація ноотропів 1. Ноотропи з седативними властивостями – фенібут, пантогам, пікамілон, мелатонін, віта-мелатонін, оксибутират натрію. 2. Ноотропи з психостимулюючими властивостями – пірацетам (ноотропіл), аміналон, піридитол, церебролізин, тироліберин, мебікар, энцефабол (піридитол).

Фенібут (нообут) – похідне від ГАМК (гама-аміномасляної кислоти) має транквілізуючу протитривожну, протижахову дію. Зменшує напруженість та нудьгу. Початкова доза 0,25 г 2-3 рази на день.

Ноотропіл (пірацетам) – похідний від ГАМК, особливо показаний психосоматичним хворим з астенічною, астено-іпохондричною, астено-депресивною симптоматикою, при соматогенних астеніях, перевтомленні. Початкова доза – 1,2-2,4 г на добу, може підвищуватися до 20-30 г на добу.

Транквілізатори Транквілізатори (анксіолітики) – препарати, які створюють афективний захист, діють на тривогу, жах, роздратованість на невротичному рівні. Транквілізатори поділяють на: