Рани та їх обробка

ПЛАН

1. Класифікація ран. Асептика і антисептика.

2. Перша медична допомога під час поранень.

1. Класифікація ран. Асептика і антисептика

Шкіра захищає людину від негативних зовнішніх впливів (тертя, мікробів, розтягнення, тиску) та зневоднення орга¬нізму. Вона багата на нервові закінчення і нервові волокна, які забезпечують її чутливість. Тому шкіру слід ретельно оберігати від поранень.

Рана — це пошкодження, що характеризується порушенням цілісності шкіряного покриву, слизових оболонок, а іноді й глибоких тканин, яке супроводжується болем та кровотечею. За своїм походженням рани бувають вогнепальними, різани¬ми, рубленими, колотими, забитими, рваними, вкушеними, операційними. Також розрізняють поверхневі і проникні пора¬нення (коли пошкоджуються внутрішні оболонки черевної, грудної та інших порожнин).

Вогнепальні рани (мал. 1) виникають у результаті поранен¬ня кулями, мисливським дробом чи осколками. Вони бувають наскрізні (коли куля проходить крізь тканини і не затриму-ється, тобто має вхідний та вихідний отвори, причому вихідний отвір завжди більший за вхідний), сліпі (коли куля чи осколок залишається в тканині, є лише вхідний отвір) та дотичні (коли куля, пролітаючи по дотичній, пошкоджує шкіру, не проника¬ючи всередину глибоких тканин). Найнебезпечніші з вогне¬пальних ран — сліпі, оскільки сторонній предмет, що

залишається в тілі, спричинює нагноєння. Крім того, у канал, що утворився після проходження кулі чи осколка, можуть потрапити шматки одягу, земля та ін., що, в свою чергу, може призвести до інфікування тканин і швидкого розвитку тяжких гнійних запа-лень. Вогнепальні поранення часто бувають комбінованими, коли уш¬кодження зазнають кілька органів і порожнин, що спричинює пору¬шення багатьох функцій організму. Різані рани (мал. 2) характеризуються незначним пошкодженням

Мал. 1. Вогнепальна рана. Мал. 2. Різана рана. Мал. 3. Колота рана.

шкіри, рівними краями. Стінки рани зберігають життєздат¬ність, як правило, сильно кровоточать, довго загоюються, але меншою мірою піддаються інфікуванню.

Колоті рани (мал. 3) так само мають невелику поверхню пошкодження шкіри, але можуть сягати значної глибини, яку нерідко важко визначити. Такі рани небезпечні тим, що ушко¬дження внутрішніх органів може спричинити внутрішню кровотечу.

Рублені рани (мал. 4) мають неоднакову глибину, супрово¬джуються забиттям м'яких тканин, що може бути причиною нагноєння і змертвіння їх клітин.

Забиті (мал. 5) і рвані рани виникають внаслідок грубої механічної дії, що інколи супроводжується пошкодженням

Мал. 5. Забита рана. Мал. 4. Рублена рана.

сухожиль, м'язів і судин. Різновидом цих ран є розтрощені ра¬ни складної форми з нерівними краями, просоченими кров'ю, некротизацією тканин на значній ділянці, де створюються сприятливі умови для розмноження хвороботворних мікроор¬ганізмів.

Укушені рани навіть за наявності невеликих пошкоджень можуть завдати тяжких наслідків, оскільки завжди сильно інфіковані. Зі слиною тварин передаються надзвичайно небез¬печні захворювання — правець, сказ тощо.

Операційні рани завжди стерильні, оскільки завдаються хірургічним інструментом під час операції і перебувають під постійним наглядом працівників медичної служби.