Серологічні реакції та їх використання в лабораторних дослідженнях

Розрізняють:— прямі реакції аглютинації, що використовують для виявлення антитіл у сироватці крові хворого. Додавання суспензії убитих мікробів до сироватки хворого викликає утворення пластівчастого осаду (позитивна реакція склеювання мікробів антитілами). Використовується для визначення черевного тифу, паратифу й ін.

— реакція пасивної, чи непрямий гемагглютинації заснована на використанні еритроцитів з адсорбованими на їхнє поверхні антигенами, взаємодія яких з відповідними антитілами сироватки крові хворих приводить до утворення фестончатого осаду. Використовується для визначення вагітності, виявлення підвищеної чутливості хворих до лікарських препаратів і гормонів;

— реакція гальмування гемагглютинації заснована на здатності антитіл імунної сироватки нейтралізувати віруси, що у результаті утрачають властивість склеювати еритроцити. Використовується для діагностики вірусних хвороб;

— реакція коагглютинації — різновид реакції аглютинації, у якій антигени збудника визначають за допомогою стафілококів, попередньо оброблених імунною діагностичною сироваткою.

Реакції преципітації — реакції, у яких відбувається осадження комплексу антиген-антитіло. Антиген у даному випадку повинний бути розчинним. Осад комплексу антиген-антитіло називається преципітатом. Реакцію ставлять шляхом нашарування розчину антигену на імунну сироватку. При оптимальному співвідношенні антиген-антитіло на границі цих розчинів утвориться непрозоре кільце преципітату. Діаметр кільця преципітації пропорційний концентрації антигену. Найбільше поширення одержала реакція преципітації в напіврідкому гелі агару (подвійна иммуно-иммунодиффузия, іммуноелектрофорез і ін.). Реакцію використовують для визначення змісту в крові імуноглобулінів різних класів, компонентів системи комплементу.

Реакція нейтралізації заснована на здатності антитіл імунної сироватки нейтралізувати дію мікроорганізмів, яких ушкоджує, чи їхніх токсинів на чуттєві клітки чи тканини. При відсутності ефекту суміші, яка ушкоджує, антитіл і мікробів чи їхніх токсинів на культуру кліток говорять про специфічність взаємодії комплексу антиген-антитіло.

Реакції за участю комплементу

Реакції за участю комплементу засновані на активації комплементу в результаті приєднання його до комплексу антиген-антитіл. Якщо комплекс антиген-антитіло не утвориться, то комплемент приєднується до комплексу еритроцит-антиеритроцитарне антитіло, викликаючи тим самим гемоліз (руйнування) еритроцитів (реакція радіального гемолізу). Застосовується для діагностики інфекційних хвороб, зокрема, сифілісу.

Реакція з використанням мічених антитіл чи антигенів

Реакція заснована на тому, що антигени тканин чи мікроби, оброблені імунними сироватками, міченими флюорохромами, здатні світитися в ультрафіолетових променях люмінісцентного мікроскопа (реакція іммунофлюоресценції).

У іммуноферментному аналізі замість флюорохромів імунну сироватку можна мітити ферментом (пероксидазою хрому чи лужною фосфатазою). Реакцію оцінюють по забарвленню розчину в жовто-коричневий (пероксидаза) чи жовто-зелений (фосфотаза) колір.

Радіоіммунологічний метод — кількісне визначення антитіл чи антигенів, мічених радіонуклідами, із застосуванням аналогічних антигенів чи антитіл.

Методи застосовують для виявлення антигенів мікробів, визначення гормонів, ферментів, лікарських речовин і імуноглобулінів.

Використана література

1. Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.

2. Мікробіологія з основами вірусології. – К., 2001.