Рівень захворюваності на вірусний гепатит А по Косовському району за 10-ть останніх років
При хронічній формі з рецидивами і загостреннями характерне поєднання дифузного ураження паренхіми і строми печінки з послідуючим розвитком цирротичних змін, а також утворенням можливих синдромів – гепатоліенального, гепатоцеребрального і ін.
При вірусному гепатиті, крім печінки зміни відмічаються в селезінці, нирках, частково в серцевій області і в клітинах центральної нервової системи. При гострій жовтій дистрофії печінки розміри органа різко зменшуються, також можливий поширений некроз печінкових клітин з послідуючим їх розпадом і розсмоктуванням. До інших змін при епідемічному гепатиті також можна віднести можливі гострі некрози в підшлунковій залозі, зміни в гліозних і ганліозних клітинах кори головного мозку, підкіркових вузлів, мозочка.
Клініка. Інкубаційний період при пероральному зараженні може коливатися від 14 до 50 діб.Клінічна характеристика продромального періоду являється особливо важливою, оскільки в цей час інфікована людина, як правило, залишається в крузі своїх обов’язків і за медичною допомогою ще не звертається. Тому що в цей початковий період ні один із багато численних симптомів не дає чіткої клінічної картини хвороби Боткіна. Температура може залишатися в нормі, а в іншому випадку підвищується до субфебрильної. Із суб’єктивних скарг найбільш частою є диспепсичний комплекс, який включає в себе зниження і навіть втрату апетиту, тошноту, рідше рвоту, метеоризм, схильність до закрепів або навпаки проносів. З усім цим нерідко поєднується загальна слабість, в’ялість, дратівливість, можливі артралгії, ангіни, псевдо грипозний варіант. Через 3-7 днів відповідно збільшенню печінки і селезінки хворі скаржаться на відчуття важкості, незручності, чи на тупий давлячий біль, особливо в верхній частині живота справа, добовий діурез починає звужуватися, у сечі збільшується вміст білків, жовтявих пігментів, в осаді – підвищена кількість лейкоцитів, а інколи еритроцитів. До кінця продромального періоду, який може розтягуватися до 2 тижнів і більше, підвищується білірубінемія.
Перехід від продромального до періоду розпалу хвороби відбувається переважно досить плавно, тому чіткої межі між ними немає. Голосним симптомом слідую чого періоду є жовтуха, тобто відбувається пожовтіння шкіри, слизових оболонок. Інколи цей симптом буває першим поштовхом для звернення до лікаря за допомогою. Крім цього є такі симптоми, як нервові і диспепсичні розлади, подавлений настрій, навіть апатія, дратівливість, поганий сон, інколи безсоння, поганий апетит, у деяких – анорексія. При огляді відмічається обкладений язик, жовтуватий з сіруватим нальотом, рихлість слизових оболонок ясен, брадикардія, падіння АТ, зменшення діурезу, метеоризм, зуд. А також основними об’єктивними ознаками періоду розпалу є потемніння мочі (міцна заварка чаю або пиво) і обезбарвлений кал.
В сприятливих випадках протікання хвороби Боткіна через 2-3 тижні відмічається період виздоровлення. Деколи цей перехід досить чітко проявляється покращенням загального стану хворих, зникненням подавленості, слабості, брадикардії, підвищенням апетиту, відновленням нормальних функцій і величини печінки, підвищенням діурезу, відновлення звичайної окраски сечі і калу. При хворобі Боткіна виздоровлення, які правило іде по типу лізеса, а не кризиса. Але кризи у вигляді крутого перелому тут можливий, хоча дуже рідко. В період виздоровлення можливі як загострення, так і рецидиви, а крім того – багато численні ускладнення, що ще більше можуть затягнути процес.
В процесі хвороби велике значення мають нерідкі ускладнення, які поділяються на специфічні і неспецифічні. В групі так названих специфічних ускладнень перше місце необхідно відмітити холангіти та холацестити. Група неспецифічних ускладнень можливих про епідемічному гепатиті, переважно складається індивідуально по-різному і включає в себе самі різні процеси – пневмонії, фурункульози, росисті процеси та ін. Розвиток цих ускладнень відбувається на фоні основного процесу.
В більшості випадків хвороба Боткіна переноситься благополучно і закінчується видужанням. Повторні випадки можливі, але зустрічаються порівняно рідко, що необхідно врахувати в аспекті імунітету.
Лікування. Перш за все необхідно хворого госпіталізувати, оскільки госпіталізація передбачає для хворого належний спокій (фізичний і психічний), а також дотримуватись щадної дієти і комплексної терапії. Максимальне значення при дієті віддають легкозасвоюваним вуглеводам, а також виключення з раціону важких жирів (свинина, баранина). Особливо необхідно підкреслити важливість вживання великої к-сті рідин, що необхідно супроводжувати щоденним контролем діурезу. В дітей хворих дозволено вживати овочі, каші, фрукти і фруктові соки, цукор, варення, мед. Їжу подають у перетертому, подрібленому та в легко засвоюваному вигляді. До молочних продуктів слід відноситися дуже обережно, оскільки вони можуть викликати небажаний метеоризм; тому найчастіше можна використовувати сир. Досить важливо не допускати одноманітностей вживання блюд і раціональним співставленням їх індивідуальної переносимості. Велика роль належить вітамінам С, В, В12 і К, які дають систематично. Призначення розчинів глюкози залежить від тяжкості протікання хвороби. Дуже доречним є призначення сечокислої магнезії, яка посилює жовчовиділення.