Роберт Кох – один із основоположників медичної біології

КОХ (Koch), Роберт

11 грудня 1843 р. – 27 травня 1910 р.

Нобелівська премія по фізіології і медицині, 1905 р.

Німецький лікар і бактеріолог Генріх Герман Роберт Кох народився в Клаусталь-Целлерфельді 11 грудня 1843 р. Його батьками були Герман Кох, що працював в управлінні шахт, і Матільда Юлія Генрієтта Кох (Бівенд). У родині було 13 дітей, Роберт був третьою дитиною. Розвинутий не по роках, Роберт рано почав цікавитися природою, зібрав колекцію мохів, лишайників, комах і мінералів. Його дідусь, батько матері, і дядько були натуралістами-аматорами і заохочували інтерес хлопчика до занять природничими науками. Коли в 1848 р. Р.Кох пійшов у місцеву початкову школу, він уже вмів читати і писати. Він легко учився і вже в 1851 р. поступив у гімназію Клаусталя. Через чотири роки він уже був першим учнем у класі, а в 1862 р. закінчив гімназію.

Відразу по закінченні гімназії Роберт Кох пійшов у Геттингенський університет, де протягом двох семестрів вивчав природничі науки, фізику і ботаніку, а потім почав вивчати медицину. Найважливішу роль у формуванні інтересу Коха до наукових досліджень зіграли багато хто з його університетських викладачів, у т.ч. анатом Іаков Генле, фізіолог Георг Мейсснер і клініцист Карл Гассе. Ці вчені брали участь у дискусіях про мікроби і природу різних захворювань, і молодий Кох зацікавився цією проблемою.

Коли К. учився в Геттингенському університеті, Луї Пастер опублікував свої знамениті роботи, у яких спростував теорію мимовільного зародження живих організмів з неживої речовини і розробив мікробну теорію шумування. І хоча Пастер тоді ще не досліджував роль мікробів у розвитку захворювань у людини, таке припущення викликало бурхливу дискусію. Через 20 років після опублікування робіт Пастера Іаків Генле в есе «Про міазми і зараження» ("Von den Miasmen und Contagion") сформулював основні ідеї про те, як можна довести, що окремі захворювання викликаються специфічними мікроорганізмами – збудниками. Однак, хоча есе і містило теоретично переконливі аргументи, практична його перевірка здавалася з погляду технології того часу неможливою.

У 1866 р. Кох одержав медичний диплом, а потім у нього наступив період невпорядкованості, коли він працював у різних лікарнях і намагався організувати приватну практику в п'ятьох різних містах Німеччини. Кох хотів стати військовим лікарем чи зробити кругосвітню подорож як корабельний лікар, однак такої можливості в нього не було. У кінцевому рахунку Кох облаштувався в німецькому місті Раквіці, де почав лікарську практику і незабаром став відомим і шанованим лікарем. Однак ця робота Коха була перервана, коли в 1870 р. почалася франко-прусська війна.

Незважаючи на сильну короткозорість, Кох добровільно став лікарем польового госпіталю і тут набув великий досвід у лікуванні інфекційних хвороб, зокрема холери і черевного тифу. Одночасно він вивчав під мікроскопом водорості і великі мікроби, удосконалюючи свою майстерність у мікрофотографії. У 1871 р. Кох демобілізувався й у наступному році був призначений повітовим санітарним лікарем у Вольштейні (нині Волінтін у Польщі). Кох знайшов, що в околицях Вольштейна поширена сибірська виразка, ендемічне захворювання, що викликається бактерією Bacillus anthracis і поширюється серед великої рогатої худоби й овець, уражає легені, викликає карбункули шкіри і зміни лімфовузлів. Незабаром Кох почав вивчати за допомогою мікроскопа збудника, що ймовірно викликав сибірську виразку.

Провівши серію ретельних, методичних експериментів, Кох установив, що єдиною причиною сибірської виразки була бактерія Bacillus anthracis. Він довів також, що епідеміологічні особливості сибірської виразки, тобто взаємозв'язок між різними факторами, що визначають частоту і географічний розподіл інфекційного захворювання, обумовлені циклом розвитку цієї бактерії. Дослідження Коха Bacillus-anthracis уперше довели бактеріальне походження захворювання. Його статті з проблем сибірської виразки були опубліковані в 1876 і 1877 р. при сприянні ботаніка Фердінанда Кону і патолога Юлія Конгейма в університеті Бреслау (нині польське місто Вроцлав). Кох опублікував також опис своїх лабораторних методів, у т.ч. фарбування бактеріальної культури і мікрофотографування її будови. Результати досліджень Коха були представлені вченим лабораторії Конгейма, у т.ч. Паулю Ерліху.Відкриття Коха відразу принесли йому широку популярність, і в 1880 р. він, значною мірою завдяки зусиллям Конгейма, став урядовим радником в Імперському відділенні охорони здоров'я в Берліні. У 1881 р. Кох опублікував роботу «Методи вивчення патогенних організмів» ("Methods for the Study of Pathogenic Organisms"), у якій описав спосіб вирощування мікробів у твердих середовищах. Цей спосіб мав важливе значення для ізолювання і вивчення чистих бактеріальних культур. У цей час розгорнулася гостра дискусія між Кохом і Пастером, лідерство якого в мікробіології похитнули роботи Коха. Після того як Кох опублікував різко критичні відгуки про пастеровські дослідження, що стосується сибірської виразки, між двома видатними вченими спалахнула безстороння дискусія, що продовжувалася кілька років, що вони вели як на сторінках журналів, так і в публічних виступах.