Розвиток освіти та медицини в 17-18 столітті на Україні
XVIII ст. українська молодь все частіше виїжджає за кор¬дон. Багато українців навчалось у Лейпцігу, Кенігсберзі, Страсбурзі та інших містах. Через цих вихованців західних шкіл приходили в Україну нові культурні віяння.Зацікавлення наукою виявилося у шанобливому став¬ленні до книжок. Великі бібліотеки, які виникали при на¬вчальних закладах ще в XVI ст., особливого поширення набувають у XVII—XVIII ст. Так, у XVII ст. було впоряд¬ковано бібліотеку Київської академії. У XVIII ст. великі бібліотеки мали багаті шляхетські родини, козацька стар¬шина, єпископи, монастирі, братські школи. Зацікавленість до знань проявлялася в тому, що збирали книги з астро¬номії, математики, медицини, географії, історії, права.
Найбільший інтерес зустрічало природознавство. У Київ¬ській академії вивчали зоологію, фізіологію, метеорологію, все це під спільною назвою "фізика". Найбільшим авто¬ритетом був тут Феофан Прокопович, який написав нау¬кову працю з "фізіології" про причину нетлінності тіл печерських святих. У XVIII ст. розвинулися геодезія, геогра¬фія. У приватних збірках козацької старшини зустрічаються різнорідні атласи, описи подорожей, географічні підручни¬ки, глобуси. Саме з XVIII ст. активно розвивається матема¬тика, знову ж завдяки Феофанові Прокоповичу, що навчив¬ся цінити її по західних університетах. Як учитель матема¬тики відзначився в цей час Іван Фальковський. Одночасно француз Павло Брульйон почав вчити тригонометрії.
2. Особливо багатьох прихильників мала медицина як на¬ука практична, і кожен залюбки брав медичні підручники, записував усякі рецепти. Особливого значення для поши¬рення медичної освіти набув Страсбург, де у XVIII ст. цілий ряд українців закінчили медичний факультет і здобули собі імена, як професори академій та учені. Багато хто з них отримав світську освіту саме в Києво-Могилянській ака¬демії. Однією з найяскравіших особистостей серед вітчиз¬няних вчених-медиків XVIII ст. був Данило Самойлович. Його вважають одним із основоположників вітчизняної епідеміології. Широко відомі праці Самойловича з інфекційних хвороб. Усі дванадцять тогочасних академій Євро¬пи обрали його своїм почесним членом, за винятком Пе¬тербурзької Академії наук.
Іншим видатним українським лікарем цієї епохи був Нестор Амбодик-Максимович, уроженець Полтавщини. Він увійшов в історію вітчизняної медицини як засновник акушерства. Його підручником з акушерства "Искусство повивання, или Наука о бабичьем деле" користувалося багато поколінь лікарів та акушерок.
Велику роль в історії вітчизняної медичної освіти відіграв перший підручник з педіатрії "Педіатрика" Степана Хотовицького. Страсбурзький університет блискуче закінчив Олександр Шумлянський, один з перших вітчизняних гістологів, який описав будову нирки, зокрема її капсулу, відому під назвою "капсула Шумлянського—Боумена".
Гордістю вітчизняної медицини є Мартин Тереховський, один з піонерів учення про еволюцію живих організмів, а також Іван Полетика, який першим очолив генеральний госпіталь і госпітальну школу у Петербурзі, займав найвищі на ті часи медичні пости в державі.
Поряд з розвитком медичної науки розвивалася хірургіч¬на допомога на полі бою. її надавали цирульники. Існува¬ли цехи-об'єднання цирульників у м. Львові, Києві, Луць¬ку. У статуті Київського цеху цирульників писалося: "Май¬стерність цирульника має полягати в тому: голити, кров жильну і заошкірну пускати, рани гоїти рубані, пробиті та стріляні, а особливо у вириванні зуба та вилікуванні фран¬цузької і шолудної хвороб .".
Хворих та поранених продовжували лікувати у шпита¬лях, які існували при братствах і монастирях, як, наприк¬лад, шпиталь при Трахтемирівському монастирі, де ліку¬валися поранені козаки.
Необхідність мати лікарів для армії та для боротьби зі спустошливими епідеміями зумовила появу госпіталів, ка¬рантинів, аптекарських городів, польових аптек. У XVIII ст. було відкрито перші госпітальні школи — навчальні заклади для підготовки лікарських кадрів. В Україні перша медична школа була заснована в Єлисаветграді (нині Кіровоград).
Використана література
1. Українська та зарубіжна культура. – К., 2001.
2. Історія медицини.