Сап (Malleus)
Ускладнення — множинні абсцеси в різних тканинах і органах, глибокі флегмони, пневмонія, пневмосклероз, бронхоектази, загаль¬ний амілоїдоз, гнійний менінгіт, кахексія.
Прогноз у хворих на гострий сап, якщо лікування не проводи¬лось, завжди несприятливий, при хронічній формі летальність до¬сягає 50 %.
Діагноз. Опорними симптомами клінічної діагностики сапу є переміжна гарячка, септичний перебіг хвороби, поява на шкірі і слизових оболонках множинних гнійно-геморагічних пустул з перетворенням їх у виразки, абсцеси в м'язах з утворенням нориць і виділенням з них зеленуватого тягучого гною, слизисто-гнійно-кров'янисті виділення з носа, абсцедуюча пневмонія, множинні гнійні ураження, помітно З0ільшена селезінка, лімфаденіт. Велике значення надається епідеміологічному анамнезу.
Специфічна діагностика. Матеріалом для бактеріологічного до¬слідження можуть бути виділення з виразок, слизової оболонки носа, вміст пустул, харкотиння, кров, пунктат абсцесу. Посів ма¬теріалу проводять на гліцериновий або картопляно-гліцериновий агар. Через 3—4 дні спостерігається характерний ріст збудника сапу у вигляді слизового нальоту бурштиново-коричневого кольо¬ру. Проводять ідентифікацію збудника. Із серологічних методів дослідження застосовують РЗК, РА, РИГА. РЗК є найбільш чут-ливою. Дослідження проводять в динаміці для врахування наро¬стання титру антитіл.
Важливим методом діагностики є шкірна алергічна проба. Внутрішньошкірно або нашкірно (на скарифіковану шкіру) вво¬дять 0,1 мл алергену малеїну (фільтрат вбитої бульйонної куль¬тури палички сапу, розведеної 1 : 10 або 1 : 100). Результати ви¬значають через 24—48 год. Проба стає позитивною після 10— 15-го дня хвороби.
--, Біологічну пробу проводять на морських свинках (самцях), хом'яках і котах. Досліджуваний матеріал вводять підшкірно або внутріщньоочеревинно. Через 2—3 дні у піддослідного самця роз¬вивається гнійний орхіт (феномен Штрауса).
Диференціальний діагноз. Сап слід диференціювати з меліоїдозом, чумою, натуральною віспою, сибіркою, фурункульозом, си¬філісом, туберкульозом лімфатичних вузлів, сепсисом.
Для легеневої форми чуми характерна геморагічна пневмонія, яка супроводжується різкою задишкою, ціанозом лиця, акроціанозом, виділенням великої кількості кров'янистого пінистого хар¬котиння. У хворих на шкірну, шкірно-бубонну, бубонну форми чуми крім виразок, найчастіше поодиноких, виявляють типові бубони, значне збільшення лімфатичних вузлів, різку їх болючість, гіпе¬ремію шкіри над ними.
Для натуральної віспи характерні двохвильова гарячка, продромальний висип, етапність специфічних висипань з мономорфізмом елементів на певній ділянці шкіри.
Відрізнити сап від меліоїдозу іноді важко, проте в багатьох випадках при меліоїдозі спостерігається пронос з охряно-жовтим забарвленням калу, іноді холероподібний, збільшені і селезінка, і печінка. Остаточний діагноз встановлюється за допомогою лабо-раторних досліджень. Шкірна проба з уайтморином не дозволяє диференціювати меліоїдоз із сапом. Шкірна форма сибірки ха¬рактеризується утворенням на шкірі сибіркового неболючого карбункула з різким набряком прилеглих тканин, відсутністю множин¬них висипань. При фурункульозі спостерігається різка болючість ушкодженої ділянки шкіри без ураження внутрішніх органів.
Лікування. Хворі обов'язково підлягають госпіталізації. Із етіотропних засобів певною мірою є ефективним норсульфазол по 6—8 г на добу протягом місяця. У окремих випадках позитивний ефект спостерігався від застосування стрептоміцину, бензилпені-циліну, аміноглікозидів в комбінації із сульфаніламідними препа¬ратами. Одночасно внутрішньошкірно або підшкірно вводять ма¬леїн. Наведені методи лікування є недостатньо ефективними. Про¬водять патогенетичне і симптоматичне лікування.Профілактика. Важливим є раннє виявлення хворих тварин і ветеринарний нагляд за ними з використанням кон'юнктивальної малеїнової проби, суворе дотримання правил особистого захисту під час догляду за підозрілими на сап тваринами (з позитивною реакцією на малеїн), ношення масок, комбінезонів, рукавичок, окулярів-консервів, постійна дезинфекція місць, де перебувають ці тварини. Виділення таких тварин дезинфікують 10 % розчином хлорного вапна, підстилку спалюють. Спецодяг знезаражують 0,5 % розчином хлорного вапна і після того кип'ятять, руки дезин¬фікують 0,25 % розчином хлораміну. Особи, які були в контакті з хворим, підлягають карантину протягом 21 дня. їм проводять екстрену профілактику сульфатіазолом протягом 5 днів. Після за¬кінчення карантину обов'язково потрібне проведення внутрішньо-шкірної проби і дослідження сироватки крові на наявність антитіл до збудника сапу. Специфічна профілактика не розроблена.